11 листопада 1918 року до Варшави прибув Ю. Пілсудський, який, спираючись на Польську військову організацію та ліві партії, проголосив відновлення Польської держави. Незабаром він був призначений її тимчасовим керівником, а за його дорученням Є. Морачевський сформував уряд. Офіційною назвою новоствореної держави стала Річ Посполита Польська.
Найскладнішою проблемою відновленої держави були її кордони. Розв'язання цього питання залежало як від волі країн Антанти, так і від можливостей силою зброї поширити державну територію до освячених традицією великодержавності кордонів 1772 року.
У результаті війни з українцями поляки захопили територію Західноукраїнської Народної Республіки й у 1923 році домоглися від Антанти визнання цього загарбання. Після підписання 22 квітня 1920 року Варшавського договору з Директорією УНР Ю. Пілсудський розпочав війну з Радянською Росією, яка завершилася укладенням у березні 1921 року Ризького мирного договору, що залишив західноукраїнські й західнобілоруські землі за Польщею.
За Версальським мирним договором 1919 року до Польщі була приєднана Познанщина й частина 'я з вузьким виходом до Балтійського моря, порт Гданськ (Данциг) отримав статус вільного міста. У жовтні 1920 року польські війська захопили в Литві Віленський край.
Після завершення Першої світової війни й національно-визвольної боротьби 1917—1921 рр. під владою Польщі опинилися такі етнічні українські землі:
Галичина
Холмщина
Підляшшя
Західна Волинь
Західне Полісся
Посяння
Лемківщина.
Відповідно до Варшавського та Ризького договорів ці території офіційно закріплювалися за Польщею.
Роман Мстиславович.
Коли вмер останній князь з роду Ростиславовичів, галицьке князівство перейшло під владу волинського князя Романа Мстиславовича. Князь Роман був славний з хоробрости і відваги. Роман наслідував свого прадіда Володимира Мономаха і всіма силами старався знищити степового ворога. У 1199 році Роман об‘єднав Галичину і Волинь в єдину Грицько-Волинську державу. Князь Роман Мстиславович проводив політику зміцнення князівства та своєї влади. Роман захищав землі князівства від нападів половців, литовців, вів боротьбу з непокірними боярами. Він мав таку приповідку: “не буде пахнути коріння, якщо його не потовчеш”. Цим він хотів сказати, що з бояр не буде користи для держави, як князь їх не присмирить. Як бояри знову підняли бунт, Роман виступив на них з військом, побив їх, деяких покарав суворо, інших вигнав з краю. Ті, що залишились спокірніли і слухали вже князя. Роман Мстиславович здійснював активну зовнішню політику: підписав договір про мир з Візантією, одружився з донькою візантійського імператора Ганною.
Князь Роман володів не тільки на Волині і в Галичі, але поширив свою владу також на інші українські землі. Він також задумав скріпити українські землі на заході і почав війну з поляками. Але мети не досяг. Загинув у 12-5 році в бою під Зави хвостом над Сяном. Похований у Крилосі під Галичем.
Данило Галицький.
Данило Галицький був сином першого галицько-волинського князя Романа. Він був освіченою, талановитою людиною та гарним правителем. Після смерті батька в 1205 році змушений був покинути Галичину.
У 1238 році він захопив Галич, а брату Васильку віддав у володіння Волинь, але обидва князівства під верховенством Данила.
У 1245 році князь Данило розгромив боярську опозицію, та об‘єднав польсько-угорські війська.
У внутрішній політиці Данило продовжував лінію батька: зміцнював владу Князя; послабив позиції бояр; будував нові міста (Львів, Холм); зміцнював позиції православної церкви; сприяв розвитку культури; послабив пригноблення залежних селян; розширив права ремісників; провів військову реформу.
Дипломатична діяльність Данила була спрямована на зміцнення позиції Галицько-Волинського князівства. Він укладав вигідні династичні шлюби своїх дітей з дітьми правителів інших держав. Данило почав боротьбу з монголо – татарами. З цією метою він уклав союз з недавніми ворогами – поляками та угорцями. Папа Римський Інокентій IV благословив анти татарський похід.
У 1253 році Данило отримав королівський титул від Папи римського. У 1254-1257 роках розгромив монголо-татарське військо. Це були перші перемоги русичів над монголо-татарами. Але звільнити Русь від ярма Данилу не вдалося.
Нове вторгнення монголо-татар на землі Галицько-Волинського князівства примусило Данила прийняти умови хана Бурундая: зруйнувати фортецю Львів, Володимир, Луцьк.
В 1264 році Данило помер в м. Холм. З його смертю закінчилося існування Галицько-Волинського князівства.
Опирайся на это.
