Найбільшого розширення колоніальна система досягає в перші два десятиліття ХХ ст. тоді виникло переконання, що весь світ буде поділений між великими державами, а потім відбуватимуться тільки його переділи. Але цього не відбулося. Колоніальна система скоро почала розпадатися. Серйозний удар по ній був зроблений ще у другій половині ХІХ ст. революцією Мейдзи в Японії.
Після Першої світової війни стали реально незалежні Туреччина (Кемалістська революція), Іран (прихід Реза-шаха до влади), Китай (встановлення влади Гоміньдану). Отримали самоуправління Сирія, Ліван, Ірак. Остаточно розпалася колоніальна система після Другої світової війни. Умовною датою розпаду системи можна вважати 1960 рік – "Рік Африки", після чого залишилися тільки анклави колоніалізму. ХІХ – початок ХХ ст. можна назвати періодом найвищого розвитку колоніалізму.
У літературі прийнято виділяти три періоди колоніальної експансії:
"торговий колоніалізм" - з початку XVI – до середини XVIІІ ст., який характеризується гонитвою за "колоніальними" товарами для вивозу в Європу;
"колоніалізм епохи промислового капіталу", або "колоніалізм періоду першого етапу промислового перевороту", або "період експлуатації методами промислового капіталу", - друга половина XVIІІ – кінець ХІХ ст., коли основним методом експлуатації колоній і всього неєвропейського світу став вивіз європейських товарів у ці країни;
"колоніалізм епохи імперіалізму", або "колоніалізм періоду монополістичного капіталу", або "колоніалізм періоду другого етапу промислового перевороту" – коли до колишніх методів використання ресурсів залежних країн додався ще один – вивіз туди європейського капіталу, ріст інвестицій, які привели до промислового розвитку неєвропейських країн.
Початок європейського вторгнення в країни Сходу співпадає з епохою Великих географічних відкриттів – двохсотлітнім періодом гігантського розширення світових зв’язків, в першу чергу торгових. На протязі двох століть європейські мореплавці, спочатку португальські і іспанські, а потім голландські, англійські і французькі проклали шлях на Схід – в Африку, Індію, Південно-Східну Азію і на Захід – у Південну і Північну Америку, на Антильські острови, відкрили Австралію. Російські землепрохідці пройшли через Сибір і досягли берегів Тихого океану. Починаючи з Магеллана здійснено ряд навколосвітніх мандрівок.
Объяснение:
Ось відповідь на перше питання. Вибрала його тому що він здався мені зручним.
Німеччина відстала у створенні колоніальної імперії від інших європейських держав через роздробленість існувала з 10 століття. Аж до 19 століття Німеччина розділена на дрібні князівства не мала економічної можливості для захоплення колоній. Лише в 1866 році ряд німецьких князівств об'єдналися в Північнонімецький союз в якому керівна роль відводилася Пруссії. У 1870-му році цей союз був проголошений як Німецька імперія. З цього часу і почалося створення Німецької колоніальної системи, але до цього часу вже були сформовані колонії інших держав. Наприклад в Африки колонії Франції, Англії, Бельгії, а в Південно-Східній Азії колонії Іспанії та Нідерландів. Таким чином Німеччині довелося задовольнятися незначними вільними територіями в Східній Африці і на островах Тихого океану. Саме бажання Німеччини розширити свою колоніальну імперію стало однією з причин початку Першої світової війни в 1914 році.
Удачі!!! ;3
Объяснение:
2. Гражданская война в 1861-1865 началась из-за того, что северные промышленные штаты Америки продвигали идеи уничтожение рабовладельческой системы, подобное не устраивало южные штаты, которые только и жили плантациями и, следовательно, бесплатной силой рабов. Из-за этого 11 южных штатов объединились в КША и противостояли штатам Севера и пограничным штатам. На Севере проводилась гибкая налоговая политика, деньги из бюджетов штатов выделялись на благотворительность, правительство в определённой мере старалось улучшить условия проживания чёрного населения. Тем не менее, и на Севере, и на Юге негры считались людьми второго сорта. Север и Юг мирно существовали, пока С. получал сырье, а Юг машины. Однако между ними начинали накаливаться противоречиях по отношению к рабам. В итоге рабство было запрещено и закреплено 13-й поправкой к Конституции США, вступившей в силу 18 декабря 1865 года (рабство в восставших штатах было отменено ещё в 1863 году указом президента о провозглашении эмансипации); в стране были созданы условия для ускоренного развития промышленного и сельскохозяйственного производства, освоения западных земель, укрепления внутреннего рынка. Война не разрешила все стоявшие перед страной проблемы. Некоторые из них нашли решение в ходе Реконструкции Юга, продолжавшейся до 1877 года. Другие, в том числе предоставление чёрному населению равных прав с белыми, оставались неразрешёнными многие десятилетия.