з кінця ii ст. римська імперія вступає у тривалу кризу. після смерті останнього представника династії антонінів основна роль у призначенні імператора належала армії або сенату. тому правителів того часу назрівали «солдатськими» або «сенатськими» імператорами.
армія перестала підкорятися законам, солдати навіть продавали престол тому, хто обіцяв їм більше заплатити. правителі змінювалися кожні 2-3 роки, а іноді через кілька місяців. як правило, їх убивали змовники або незадоволені легіонери.
підкорені народи не бажали миритися зі своєю долею і весь час піднімалися на визвольну боротьбу. міжусобні війни за владу в середині держави, напади сусідніх племен порушили її єдність і традиційні зв'язки між провінціями. прийшли в запустіння землі, зменшилися врожаї, почався занепад ремесел і торгівлі.
використання рабів перестало давати рабовласникам звичний прибуток, адже ті не були зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки нічого за неї не отримували. за першої-ліпшої нагоди вони втікали або повставали.
у iii ст. власники великих земельних маєтків почали роздавати рабам невеликі ділянки землі для обробітку. таким рабам дозволяли мати сім'ю, будинок, власне невелике господарство. їх називали рабами з хатинами. за користування землею вони платили орендну плату та віддавали певну частину врожаю.
величезні земельні володіння неможливо було обробити лише за рабів. тому землевласники почали надавати земельні ділянки в оренду вільним селянам, розореним городянам та іншим збіднілим людям. таких орендарів називали колонами.
колони були більше зацікавлені в результатах своєї праці, ніж раби, проте й вони не могли вивести з кризи господарство риму.
! )для пореформенной россии характерно было развитие капитализма вширь, т.е. распространение его на новые, еще неосвоенные территории.
2)реформы сыграли довольно таки важную роль началось подвижение россии.
в этот период сложилась благоприятная ситуация для развития хлебопашества. плюс ко всему, реформа, освободив крестьян от личной зависимости, не уравняла их с помещиками в гражданских правах. она перевела крестьян из разряда крепостных в разряд так называемого податного сословия. государство облагало представителей этого сословия подушной податью, т.е. налогом не на имущество, а на человека вне зависимости от его доходов.
Древние египтяне обожествляли кошку. По одной из легенд, солнечный бог Ра каждую ночь принимает облик рыжего кота и снимает голову своему извечному врагу — змею Апопу («мраку»). Дочь бога Ра Бастет — богиня радости и веселья — изображалась с головой кошки.
В кошачьей упряжке разъезжает Фрейя — богиня любви и плодородия в скандинавской мифологии.
Кошка всегда была любима русским народом. Она приносила в дом уют и благополучие. В то же время кошек побаивались, особенно черных. Считалось, что в черную кошку могут обращаться колдуны, ведьмы, черти и прочая «нечистая сила». Поверье, что перебежавшая дорогу черная кошка сулит неприятности, живо до сих пор.
Этот персонаж часто встречается в сказках. Мифический Кот-Баюн сладко мурлычет, околдовывая слушателей своими чудесными рассказами. Нередко кот достается в наследство от отца младшему сыну как совершенно ничего не стоящая вещь. Однако кот, обычно проявив сноровку и усердие, во многих сказках приносит своему хозяину богатство и удачу.
Мифология: Славянская, Скандинавская, Египетская, Другая (надеюсь это правильный ответ)