спроби повернути поміщикам землю, обов’язкова передача селянами частини врожаю у розпорядження держави, збільшення тривалості робочого дня на промислових підприємствах з 8 до 12 годин, заборона страйків сприяли формуванню опозиції, в тому числі й радикальної, яка дуже швидко перейшла до активних дій. У липні-серпні 1918 року піднімається антигетьманська хвиля страйкового руху (припинили роботу майже 200 тисяч залізничників). Водночас на Київщині, Чернігівщині та Катеринославщині активізується селянська боротьба проти німецько-австрійських військ та гетьмана. Повстанські загони налічували у своїх лавах понад 40 тисяч осіб. Саботаж (вибухи й пожежі в Києві й Одесі), замахи (вбивство фельдмаршала Айхгорна) спричинили репресії з боку уряду й німецько-австрійської військової влади.
І головне, що офіцерські загони, які наводили лад на селах, проводили свої акції під гаслами: “Хотіли Україну? От тепер ви її маєте!”
Разрушительным столетием в истории Беларуси принято называть вторую половину XVII - середину XVIII веков. Этот период характеризовался серией войн. Сначала на Беларусь перекинулось украинское восстание Богдана Хмельницкого, которого поддержали граждане городов Гомеля, Мозыря, Бобруйска и других городов. Однако в земли, вступившие в союз с Россией по Переяславской раде, Беларусь не вошла, здесь сохранилась власть Речи Посполитой, и польские власти жестоко подавили восставших. Затем началась война между Речью Посполитой и Россией, завершившаяся Вечным миром - по которому опять же сохранялась власть Польши над Беларусью, Россия должна была вывести войска из Полоцка и Витебска. За войной последовала гуманитарная катастрофа, эпидемии, голод. И только Беларусь оправилась, как началась Северная война, в которой часть шляхтичей Речи Посполитой была на стороне России, а часть на стороне Швеции, и опять пришла война. В общей сложности население Беларуси сократилось на треть. Итого пять факторов:
* Восстание Богдана Хмельницкого;
* Война между Россией и Речью Посполитой;
* Эпидемия чумы;
* Голод;
* Северная война.
