По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.
1. Нацисты на оккупированных территориях развивали политику тотальной сегрегации. Вместе с введением особого режима начиналось массовое истребление евреев. Так называемый "новый порядок" действовал в Польше, Чехии, Франции, Нидерландах, Бельгии, Дании, Норвегии, Югославии, Грации, оккупированной части СССР. Евреев отправляли в концлагеря и в странах-сателлитах - Италии, Словакии, Румынии, Болгарии, Венгрии.
2. Усиленно проводилось уничтожение коренного населения. Наиболее популярным методом по сокращению гражданского населения применявшимся нацистами оставались расстрелы. Ликвидации проводились повсеместно. Людей уничтожали целыми деревнями, зачастую основываясь исключительно на подозрении в противозаконном деянии. Особо известны трагедии в Бабьем Яру и Хатыни. Все взрослые мужчины из чешского села Лидице, более 200 человек, были расстреляны после убийства Гейдриха - губернатора Богемии и Моравии (1942 год).
3. Гражданское население отправляли в Германию или в другие оккупированные страны на принудительные работы.
4. Еще одним страшным средством, приведшим к массовому сокращению гражданского населения стал «План голода», разработанный Гербертом Бакке. «План голода» был частью экономической стратегии Третьего рейха, по которой от прежнего количества жителей СССР должно было остаться не более 30 млн человек. Высвободившиеся таким образом продовольственные запасы должны были пойти на обеспечение нужд германской армии. В одной из записок высокопоставленного немецкого чиновника сообщалось следующее: «Война будет продолжена, если вермахт на третьем году войны будет полностью обеспечиваться продовольствием из России». Как неизбежный факт отмечалось, что «десятки миллионов людей умрут с голода, если мы заберём всё для нас необходимое из страны». Об этом сообщает "Рамблер".
5. Гражданское население немцы главным образом использовали на тяжелых работах — строительстве мостов, расчистке дорог, торфоразработках или лесозаготовках. Трудились с 6 часов утра до позднего вечера. Тех, кто работал медленно могли расстрелять в назидание другим.
