Объединение Германии (1871) — создание в 1871 году вокруг королевства Пруссия федеративного государства Германская империя из нескольких десятков независимых государств с немецким населением.
Объединение Германии вокруг Пруссии в 1807—1871
Объединение Германии традиционно рассматривают как политический процесс на протяжении 1864—1870 годов, в ходе которого Пруссия провела ряд военных кампаний против Дании, Австрии и Франции. Датой объединения Германии считается 18 января 1871 года, когда после провозглашения Германской империи прусский король Вильгельм I принял присягу в качестве германского императора.
Відповідь:
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".
во-первых, в непосредственном разорении территорий во время ордынских походов и набегов, которые были особенно частыми во второй половине XIII в. Наиболее тяжелый удар был нанесен по городам.
Во-вторых, завоевание привело к систематическому выкачиванию значительных материальных средств в виде ордынского "выхода" и других поборов, что обескровливало страну.
XIV в. перестала существовать старая политическая структура, для которой были характерны самостоятельные княжества-земли, управляемые разными ветвями княжеского рода Рюриковичей, внутри которых существовали более мелкие вассальные княжества. Исчезновение этой политической структуры знаменовало собой и последующий распад сложившейся в IX - Х вв. древнерусской народности - предка трех ныне существующих восточнославянских народов.
На территориях Северо-Восточной и Севере-Западной Руси начинает постепенно складываться русская (великорусская) народность, на землях же, вошедших в состав Литвы и Польши, - украинская и белорусская народности.
происходит консервация государственных форм эксплуатации. Во многом это было связано с необходимостью изыскания средств для выплаты "выхода", выявилась высокая степень эксплуатации непосредственных производителей. Последнее обстоятельство явилось одной из причин складывания системы крепостного права.
Последствием нашествия XIII в. стало усиление обособленности русских земель, ослабление южных и западных княжеств. В результате они были включены в состав возникшего в XIII в. раннефеодального государства - Великого княжества Литовского: Полоцкое и Турово-Пинское княжества - к началу XIV в. , Волынское - в середине XIV в. , Киевское и Черниговское - в 60-е годы XIV в. , Смоленское - в начале XV в.
И последний фактор:
Московская монархия не была непосредственно создана монголо-татарами, скорее наоборот: она складывалась вопреки Орде и в борьбе с ней. Однако опосредованно именно последствия воздействия завоевателей обусловили многие сущностные черты этого государства и его общественного строя.