ответ:1
Объяснение:
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом московського царя. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.
У 1667 за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Московського царства від її військових супротивників. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.
Оскільки з середини XIV й до 1780-х саме городові козаки були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як Військо запорозьке Городове.
Значение Української козацької держави
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання. Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)".— Київ, 1994.
1. Романом Мстиславовичем
2.Роман розгромив під Дорогочином рицарів Добжинського ордену, що вторгалися в його володіння, а ще й узяв в полон їхнього магістра Бруно
3.Головні сили русько половецького війська і монголів зустрілися на річці Калка.
4. Історія України. Наталія Сорочинська, Олбга Гісем. с.98-99
5. Ярлик- дозвід хана князю на князіння
6. Вирішальна битва проти Данила Романовича і його брата з Михайлом Всеволодивича Ростислава
7.Без усобих урочистостей він корогувався в Дорогичині ( дату коронації не пам'ятаю(()
8. Василько, Лев Данилович, Володимир Василькович, Шварно
Юрій 1, Андрій і Лев2
Юрій2 Болеслав
А далі йде боротьба за державу між Польщі, Угорщини та Литви.
9. Історія України. Наталія Сорочинська, Олбга Гісем. с.111 снизу (Долго писать)
10.
Объяснение:
Один из моравских князей заключил против неё союз с Византией. Чтобы освободить церковь от влияния немецкого духовенства, он просил направить в Моравию миссионеров для проповеди христианства на родном для славян языке.
Первыми славянскими просветителями стали учёные монахи — болгары из Византии братья Кирилл и Мефодий. Кирилл преподавал философию, знал языки разных
народов. Мефодий около 10 лет управлял одной из византийских областей. Затем он принял монашество и вскоре возглавил монастырь.
В 863 году братья были направлены в Великоморавскую державу как миссионеры. Перед отъездом Кирилл на основе греческого алфавита создал славянскую письменность. С Мефодия он перевёл на славянский язык несколько богослужебных книг.
В Моравии братья построили храмы, открыли школу для подготовки священников из местных жителей. Они создали независимую от немецких епископов церковь.
После смерти братьев немецкое духовенство начало гонения на их учеников. Некоторые ученики нашли приют в Болгарии. Здесь они продолжали переводить греческие религиозные книги развитию болгарской литературы. Из Болгарии славянская письменность перешла на Русь.
Длительная борьба с королями Германии ослабила Великоморавскую державу. Пользуясь этим, венгры в 906 году нанесли ей поражение и захватили часть её земель. Великоморавская держава распалась.