Відповідь:
У перші віки I тисячоліття до н. е. латини, сабіни, вольски, екви, самніти знаходилися на стадії розкладання первіснообщинних відносин, жили в умовах військової демократії. На цій стадії розвитку війна є постійною спільною роботою, яка ведеться заради захоплення об’єктивних умов існування і для зміцнення цих захоплень. Головним об’єктом завоювань була земля. Під час набігів захоплювалися худоба, зброя, будь-яке начиння. З ростом продуктивних сил з’являються надлишки продукції, поширюється патріархальне рабство, збільшується народонаселення. Це призводить до того, що значення війни зростає.
Рим із самого початку воює з сабінами, латинами, етрусками. Спроби оволодіти правобережжям Тибру успіху не мали, але римлянам вдалося перекинути міст через річку. При Анке Марциї римляни поставили під свій контроль гирло Тибру з його соляними розробками, а при останніх царях опанували м. Габії, відняли частину території у вольсків і затвердилися в Південній Лації, заснувавши колонію Сігнію і порт Цирцеї.
Зі встановленням Республіки розширення римської території тривало. У завойовані землі римляни виводили колонії, які ставали форпостами подальших завоювань. Античний Рим не міг обійтися без колонізації. Низький рівень розвитку продуктивних сил обумовлював обмеження населення в полісах і тим самим відхід частини громадян в колонію. Основа її проводилася за рішенням народного зібрання, що визначало місце поселення і число колоністів. Для організації колонії обиралася комісія з трьох чоловік, яка давала їй ім’я, здійснювала контроль за розмежуванням території, виділенням в ній громадських і приватних земель і здійсненням релігійних обрядів. Практичну роботу проводили фахівці-землеміри.
Міжнародне становище і війни Риму в V ст. до н. е.
Спочатку Рим був ординарним містом Лація і входив в союз 30 латинських міст. У кінці царської епохи Рим зайняв переважаюче положення в Лації, його ріст і експансія почали тривожити латинів. З кінця VI ст. до н. е. ситуація змінюється. У зв’язку із вигнанням з Риму етруського царя Тарквінія Гордого (510 р. до н. е.) активізувалися етруски. Цар міста Клузія, Порсена, надаючи до Тарквінію і сподіваючись на підтримку невдоволеного патриціями плебсу, обложив Рим. У римських легендах боротьба з Порсеном зображується як ланцюг патріотичних подвигів героїв. Так, один із них, знатний юнак Гай Муцій, прагнучи убити Порсену, пробрався у ворожий табір, але помилково убив його секретаря. Він був схоплений і доставлений до царя. На допиті Муцій, демонструючи свою стійкість, поклав руку на вогонь для жертвопринесень, і спокійно переносив нестерпний біль. Убитий цим, Порсена відпустив героя, а Муцій, який втратив спалену праву руку, отримав в Римі почесне прізвисько Сцеволи (Лівші). Насправді ж Рим впоратися з Порсеною самостійно не зміг. На до йому прийшли латини і одвічні вороги етрусків — кампанські греки. Їх об’єднаними зусиллями і була досягнута перемога під Аріцієй (508 р. до н. е.).
Проте після відображення загальної небезпеки відношення римлян з латинами погіршали і вилилися в так звану 1-у Латинську війну. Вона тривала декілька років і закінчилася до 493 р. до н. е. миром. Рим вимушений був вступити в новий союз з латинами на умовах невтручання в їх внутрішні справи, взаємної військової до рівного поділу здобичі. Латини, з якими був укладений договір, складали тоді федерацію 8 міст, яка виникла, ймовірно, в період боротьби з Порсеною. Союз групувався навколо загальних святинь і культів — Юпітера Лаціарського на Альбанській горі, Юнони в Лавінії, Діани у Немейского озера. Члени союзу були рівноправні. На чолі його стояв виборний диктатор. За місцем зборів союз називався Аріцийською федерацією, активну роль у ньому грало місто Тускул.
Пояснення:
Краткая хронология Истории России.
VI в. н. э., с 530 г. — Великое переселение славян. Первое упоминание народа рос/русы860 г. — первый поход русов на Константинополь862 г. — Год, к которому «Повесть временных лет» относит «призвание норманнского конунга» Рюрика.911 г. — Поход киевского князя Олега на Царьград и договор с Византией.941 г. — Поход киевского князя Игоря на Константинополь.944 г. — Договор Игоря с Византией.945 — 946 гг. — Подчинение Киеву древлян957 г. — Поездка княгини Ольги в Царьград964–966 гг. — Походы Святослава на камских болгар, хазар, ясов и касогов967–971 гг. — Война князя Святослава с Византией988–990 гг. — Начало крещение Руси1037 г. — Закладка храма Софии в Киеве1043 г. — Поход князя Владимира на Византию1045–1050 гг. — Построение храма Софии в Новгороде1054–1073 гг. — Предположительно в этот период появляется «Правда Ярославичей»1056–1057 гг. — «Остромирово евангелие»1073 г. — «Изборник» князя Святослава Ярославича1097 г. — Первый съезд князей в Любече1100 г. — Второй съезд князей в Уветичах (Витичеве)1116 г. — Появление «Повести временных лет» в редакции Сильвестора1147 г. — Первое летописное упоминание о Москве1158–1160 гг. — Построение Успенского собора во Владимире-на-Клязьме1169 г. — Взятие Киева войсками Андрея Боголюбского и его союзников1170 г. 25 февраля — Победа новгородцев над войсками Андрея Боголюбского и его союзников1188 г. — Приблизительная дата появления «Слова о полку Игореве»1202 г. — Основание Ордена меченосцев (Ливонского ордена)1206 г. — Провозглашение Темучина «великим ханом» монголов и принятие им имени Чингисхана1223 г.
