Стародавній Єгипет — цивілізація в стародавній Північній Африці, яка охоплювала територію в нижній течії річки Ніл на місці сучасної країни Єгипет. Стародавня єгипетська цивілізація сформувалась у процесі розвитку доісторичного Єгипту як єдине ціле близько 3100 р. до н. е. (згідно з загальноприйнятою єгипетською хронологією)[1] під час політичного об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту[en] за правління Менеса (якого часто ототожнюють з Нармером)[2]. Історія Стародавнього Єгипту складається з кількох стійких царств, розділених періодами відносної нестабільності, відомими як перехідні періоди: Стародавнє царство за ранньої бронзової доби, Середнє царство за середньої бронзової доби і Нове царство за пізньої бронзової доби
Фінікійці це етнічно змішана група людей, сформована вздовж узбережжя Ханаану під час бронзового краху, знищення Угаріту та вторгнення народів моря.
Останні генетичні дані підтверджують їх змішаний характер, тим більше в контексті історичного факту, що в Карфагенській імперії в Іспанії, Гамількар Барка одружився з усіма жителями пунійці.
Объяснение:
Ее отец принц Христиан Августин Ангальт-Цербский состоял на прусской службе и был комендантом, а потом губернатором Штеттина; мать – принцесса Иоганна Елизавета – происходила из старинного Гольштейн-Готторпского герцогского дома.