Когда ненавистный король умер, все надежды обратились на добродушного, добродетельного, но неопытного, еще не достигшего 20-летия Людовика XVI. Общественное мнение ожидало новой политики, отставки правительства. Отправленный в отставку в 1770 г. Шуазель ждал своего часа, кроме того, на возвращение надеялись сосланные в провинцию, но все еще влиятельные члены парламентских советов, которые разжигали так много волнений. В этой ситуации молодому королю нужно было назначить надежное правительство, начать проводить новую внутреннюю и финансовую политику. Важнейшим этапом был выбор министров. Здесь вначале главная роль принадлежала «ментору» и государственному министру Морепа. Этот открытый веяниям времени, несмотря на свои 73 года, человек оказался мало пригодным и не расположенным жестко вести и координировать государственные дела своего короля и в тесном сотрудничестве с ним. Для этого он был слишком слабовольным и нерешительным, слишком тяжелым на подъем и склонным к интригам. Он выполнял неофициально работы, необходимые для системы премьер-министра ввиду неопытности и слабости короля в принятии решений, но за кулисами очень влиял на него, старался сохранить его доверие и не допустить, чтобы такие сильные личности, как Тюрго и, позднее, Неккер, приобрели слишком большую власть и даже пытался через некоторое время вытеснить их с должностей.
ответ:Статус козака
Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками.
Статус молодика та джури
Новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Молодик сім років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп’яхом» на коні сидіти, виконувати гопак, який колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Крім того, козак розвивав у собі силу й спритність. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами.
Освіта
Козак мав не тільки бути неперевершеним воїном, а й так само добре знати грамоту, основи астрономії, медицини. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося бувати у різних країнах.
Іспит на звання запорожця
Лише після успішного навчання майбутній козак допускався до іспиту на звання запорожця. Такий іспит мав напівжартівливий характер. Спочатку юнак мав з’їсти миску дуже наперченого борщу і випити кварту горілки, опісля чого пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, і не впасти у воду. Наступне випробування — подолати всі пороги, пливучи човном по Дніпру проти течії. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися.
Родина та виховання козака
Мати і батько залишалися «іконами», без дозволу яких діти не сміли навіть приступити до роботи. Неповага до батьків була ледве чи не гріхом смертним, а про весілля без батьківської згоди молоді люди навіть подумати не могли.
Жінка козака
По поведінці жінки оцінювався сам козак. Чоловік не втручався у справи жінки, а жінка – у справи чоловіка. Обов’язки були строго розмежовані і займатися чоловікові жіночою справою було ганьбою.
Жінка незалежно від свого статусу в сім’ї була нейпершою людиною для захисту, тому, що вона – майбутнє козацького роду.
Самітники козаки
Козаки нерідко залишалися холостяками. Холостяцькому життю «сприяли» постійні війни – люди просто не встигали створити сім’ю. Ті ж, хто віддавав перевагу розпусті, а не сімейному життю, якщо були спіймані «на гарячому», каралися.
Були й ті козаки, які брали обітницю безшлюбності, цілком віддаючи себе військовій службі. Такі люди виховували чужих дітей – майбутніх козаків – «всім світом». Поява перших зубів у дитини, перші його слова, перші кроки викликали бурю захоплення у загартованих десятками, а то й сотнями боїв воїнів.
Народження сина у козака
Народження хлопчика для козака – справжня радість… І справжнє горе для матері. Микола Гоголь без перебільшень описував побут козаків у своєму творі «Тарас Бульба»: матір, яка вмовляє батька залишити дитину хоча б на кілька днів, щоб надивитися на свою кровинку, боячись, що більше ніколи його не побачить, не була вигадкою.
Хлопчик – значить воїн за замовчуванням. І подарунки йому були відповідні: рушниці, ножі, порох, лук і стріли. Як тільки у дитини прорізався перший зуб, його несли до церкви на молебень. Часто у цих малюків першими словами були не «мама» чи «тато», а «пу» і «но» – команда стріляти і наказ коню рухатися вперед.
Важка вдача та строгість
Строгість козаків на людях легко пояснюється їх життя. Козаки не були надлюдьми, і в боях теж зазнавали втрат, нерідко значних. Їхні дружини могли голосити чоловікам, мовляв, «ніколи під руку мене не візьмеш, не притулишся до мене, дитини не приголубити – як дикун!». У душі козаки відчували сором за те, що вижили в битві, де померли їхні товариші.
Объяснение: Вибирай що треба
