Значний внесок у поширення гуманістичних ідей у Польщі зробив Філіп Каллімаха, який працював у Краківській академії. З Німеччини та Нідерландів, в основному через портовий Гданськ, на польські землі поширився вплив Реформації. Добру пам'ять у суспільстві залишила діяльність відомого німецького гуманіста Конрада Цельтиса - вихователя дітей короля Казимира Ягеллончика.
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяльність Краківська академія, яка поступово перетворилася на справжній науковий, навчальний та культурний центр, де відбувалося формування багатьох поколінь польської інтелектуальної еліти. Свого часу з ініціативи короля Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги був заснований спеціальний фонд для до академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського університету. Найбільше уваги в навчальних планах цього закладу приділялося вивченню природничих наук, насамперед - математики й астрономії. Студенти вивчали також географію, теологію, філософію, право, граматику, риторику, поетику тощо.
В академії зародилася польська правова школа. Один із її представників ректор академії Павел Владкович зажив слави своїм виступом на церковному соборі в Констанці, де він захищав Яна Гуса. В академії під наглядом видатних астрономів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьоеа у 1491-1495 рр. навчався Миколай Копернік (1473-1543). Своїм трактатом "Про обертання небесних сфер" М. Коперник здійснив справжню революцію в астрономії, довівши що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. В академії було здійснено спробу розробити правила польської літературної мови, а Якуб Паркош написав перший трактат з орфографії. Інтерес до географії знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова "Про дві Сарматії". Хроніст Бернард Вановський намалював кілька великих карт Європи.
У Краківській академії розпочав свою творчу діяльність і Ян Длугош (1415-1480), наукова праця якого "Історія Польщі (Щорічники або хроніка славного Польського королівства)" вважається вершиною польської середньовічної історіографії. Автор використав документи, хроніки й свідчення безпосередніх учасників важливих подій, завдяки чому "Щорічники" й досі залишаються цінним джерелом при вивченні польської минувшини. Певного поширення набули історичні праці М. Бельського, М. Кромера, Л. Гурницького.
Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виникнення друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474 р. у Кракові. Тут видавалася як релігійна, так і світська література, документи сейму, закони, у тому числі й польською мовою. Серед видань того періоду слід виокремити трактат "Меморіал про устрій Речі Посполитої" доктора права Яна Остророга (1436-1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського (1503-1572) "Про виправлення Речі Посполитої". Згадані вчені були видатними теоретиками державного права й виступали послідовними прихильниками централізації і зміцнення Польщі. Бурхливий розквіт переживала література, найвизначнішими представниками якої були фундатори польської літературної мови - Миколай Рей і Ян Кохановський.
Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.
Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
В 18 веке, в русском обществе произошло большое количество преобразований. Сфера образования в России, в 18 веке тоже подверглась реформам. В образовании 18 века, в России впервые появилась светская школа. Были разработаны теории и методики светского образования в России, также была предпринята попытка создания государственной системы образования. Развитие реформ образования в России в 18 веке, можно разделить на 4-ре периода.
I периодВ первой четверти 18 веке, были созданы первые светские образовательные школы. Эти школы, давали начальные и практические знания. Многие школы сочетали в себе образовательные и профессиональные основы. Была создана пушкарская школа, Медицинская школа. Так же был создан ряд математических, навигационных и ремесленных учебных заведений.
II периодВ 1730-1755 годах возникают дворянские учебные заведения. Сухопутный корпус, Морской, инженерный. Был также создан Смольный институт благородных девиц. Вместе с этим, начинали формироваться основы общественного образования, ревнителем которых был Михаил Васильевич Ломоносов. В провинциях развивались епархиальные и адмиралтейские школы. В Москве и Петербурге появляются первые общеобразовательные гимназии.
III периодВ 1755 – 1782 годах, в русском обществе стали распространяться просветительские идеи. Были переведены и изданы сочинения Джона Локка. В своих трудах Локк говорит о том, что ребенка надо воспитывать не устрашением и подавлением личности, а искать более прогрессивные методы обучения. Государством была предпринята попытка создать систему воспитательно–образовательных учреждений, что позволило бы получить новых квалифицированных врачей, художников, ремесленников и ученых. Были открыты новые училища.
IV периодВ 1782 - 1786 годах, наконец-то, была создана государственная система народного образования. Екатерина II долго работала над этим вопросов, и решила строить русское народное образование по австрийскому образцу. В 1782 году была создана Комиссия об учреждение училищ. По замыслам комиссии создавались училища двух типов: главные с 4-мя классами в губерниях, малые двуклассные в уездах. Такие училища должны были обеспечить народ начальным образованием.
Школьная реформа создала проблему подготовки учителей, которых катастрофических не хватало. Вскоре были открыты Учительская семинария и Главное народное училище для подготовки учительских кадров. В 18 веке в России образование приобрело определенную структуру, что сказалось на качестве образования.
Понимая значимость образования, русское правительство уделяло этому вопросу много времени. Образование в России 18 века было поставлено под жесткий контроль.