М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
valeria232425
valeria232425
09.05.2023 10:12 •  История

Специальная наука изучающая науки это?

👇
Ответ:
mikhailsmirnov2
mikhailsmirnov2
09.05.2023
 Специальная историческая дисциплина, изучающая историю исторической науки.
Историография 
4,5(42 оценок)
Ответ:
MDMOD1
MDMOD1
09.05.2023
Историография
4,4(62 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
pe4enel
pe4enel
09.05.2023

З припиненням династії Романовичів Галицько-Волинська держава поступово занепадає. У 1325 р. володарем Галицько-Волинської держави було обрано 14-річного княжича Болеслава. Він прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслав. Певний час він, незважаючи на польське походження, воював з Польщею за раніше захоплені нею українські землі. Правда, його зусилля були безуспішними й призвели лише до створення антиукраїнського польсько-угорського союзу.

Юрій ІІ не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації, а й для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства.

Отже, в сер. XIV ст. Галицько-Волинська держава перестає існувати. Серед причин її занепаду були: монголо-татарське іго, деструктивна політика боярської олігархії, припинення княжої династії, агресія з боку Польщі, Угорщини, Литви.

Історичне значення Галицько-Волинської держави в історії Європи у ХІІ – першій половині ІVст. полягає в тому, що вона захистила Європу від азіатських орд;

25. Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українськиї земель.

Протягом ХІV століття велика частина території колишньої Київської держави – спочатку Берестейщина, Пінщина, потім Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київ і Поділля перейшли під владу Литовського князівства.

І етап — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга. Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

II етап — «ослов'янення» литовських правителів. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів. Створюється ілюзія продовження давньоруської державності. Починаючи з правління Ягайла у Литовській державі дедалі більше набирають силу тенденції централізму, а 1385 р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію, яка докорінно змінює становище південно-західних руських земель.

III етап — втрата українськими землями залишків автономії. У 1385 р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польської держави. політика зумовила швидку появу опозиції, яку очолив князь Вітовт. У1392 р. був визнаний довічним правителем Литовського князівства. Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність власної держави, максимально централізувати управління, переходить до ліквідації південно-західних руських удільних князівств , внаслідок цього посилюється соціальний гніт і зводиться нанівець колишня автономія українських земель.

IV етап— посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.

Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м'яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.

4,7(95 оценок)
Ответ:
valag84
valag84
09.05.2023
Государство, которое одно войско сухопутное имеет, одну руку имеет, а которое и флот имеет, — обе руки имеет» .

Пётр I
27 июля (7 августа) произошли две блистательные победы русского флота — морские сражения со шведским флотом у мыса Гангут (Ханко) (1714) и у острова Гренгам (1720).

Одним из главных направлений внешней политики российского государства издревле была борьба за выход к морским побережьям, прежде всего к Балтийскому морю. Важнейшим этапом этой борьбы стала Северная война 1700–1721 гг. и, в частности, морские сражения русского и шведского флотов у мыса Гангут и острова Гренгам.

Летом 1714 г. русский галерный флот под командованием генерал-адмирала Ф. М. Апраксина (99 галер и скампавей) направлялся из Кронштадта к Аландским шхерам для усиления русского гарнизона в г. Або. Путь ему преградил шведский линейный флот вице-адмирала Ватранга (15 линкоров, 3 фрегата, 2 бомбардирских корабля, отряд гребных судов) , расположившийся у южной оконечности полуострова Гангут. Чтобы обойти корабли противника, русская сторона решила перетащить часть своих судов через переволоку в узкой части перешейка. Шведы отправили к конечному пункту переволоки эскадру контр-адмирала Н. Эреншельда (10 кораблей) . Воспользовавшись разделением шведских сил и штилем, часть русского флота прорвалась на вёслах вдоль берега и блокировала Эреншельда в Рилакс-фьорде. На предложение сдаться шведы ответили отказом, после чего командовавший авангардом Пётр I приказал атаковать противника.

В ходе сражения шведы потеряли 10 кораблей, 361 человека убитыми, 350 ранеными и 237 пленными. Потери России составили 127 убитых и 342 раненых. За участие в Гангутской битве 130 русских офицеров было награждено золотыми медалями, 3 тыс. 284 нижних чина — серебряными.

Гангут — первая крупная победа русского флота. Она подняла дух войск, показав, что шведов можно одолеть не только на суше, но и на море. Усилились позиции России в Финляндии. Боевые действия были перенесены на шведскую территорию.

Через шесть лет, 27 июля (7 августа) 1720 г. , у острова Гренгам галерный флот под командованием генерала М. М. Голицына (61 галера и 29 лодок, 52 орудия) разбил шведскую эскадру вице-адмирала Шенблата.

27 июля (7 августа) русский флот двинулся к острову Гренгам, чтобы занять удобную позицию в шхерах, но был атакован шведами и повернул обратно в пролив. Когда шведские корабли втянулись в мелководный район, русские перешли в контратаку и взяли 4 фрегата на абордаж, остальные шведские корабли отступили. Шведы потеряли 103 человека убитыми и 407 пленными, русские — 82 убитыми и 203 ранеными.

Победа при Гренгаме ускорила заключение Ништадского мира и окончание Северной войны.

Кроме того были и другие сражения:
-Чесменский бой 9 июля 1770 г.
Сражение у острова Тендра 11 сентября 1790 г.
Синопское сражение 1 декабря 1853 г.
Бой Варяга и Корейца 27 января 1904 г.
Бой крейсера Новик у корсаковского поста 7 августа 1904 г.
Сражение в Желтом моря 28 июля 1904 г.
Цисумское сражение 14-15 мая 1904 г.
4,8(9 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ