Объяснение:
Казахста́н (каз. Қазақстан, Qazaqstan [qɑzɑqˈstɑn] Информация о файле слушать), официальное название — Респу́блика Казахста́н (каз. Қазақстан Республикасы; Qazaqstan Respublikasy), (аббревиатура РК) — государство в центре Евразии, бо́льшая часть которого относится к Азии, меньшая — к Европе. Площадь территории — 2 724 902 км². Население, по оценке государственного комитета по статистике на 1 октября 2020 года, составляет 18 809 210 человек[2]. Плотность населения является одной из самых низких: менее 7 человек на квадратный километр. Столица — Нур-Султан. Крупнейший город с населением 1,977 млн человек — Алма-Ата. Занимает 9-е место в мире по территории, 2-е место
Відповідь:
Адміністративно-територіальний устрій.
На Гетьманщину поширилася влада центральних установ Московської держави.
Поряд з цим Лівобережна Україна зберегла окреме козацьке самоврядування, військо, суд, податкову систему, митні кордони і таким чином користувалася широкою автономією.
Гетьманщина мала визначену територію.
Кордони Гетьманщини визначалися Зборівським трактатом, Андрусівським перемир'ям. Бахчисарайським договором, трактатом про "Вічний мир".
Лівобережна Гетьманщина поділялася на полки, які були військовими й адміністративно-територіальними одиницями.
На Лівобережжі у 60-х роках XVII ст. було 10 полків:
Переяславський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Ніжинський, Чернігівський, Київський, Лубенський,
Гадяцький і Стародубський.
На чолі кожного полку стояв полковник, якого обирали козаки або призначав гетьман. Центром полку було одне із значних міст полкової території. Своїми підлеглими полковник керував за до полкової козацької старшини — полкового обозного, писаря, осавула, хорунжого тощо. Полковник користувався всією повнотою влади на території свого полку.
Полки складалися із сотень, які очолювали сотники, що обиралися козацьким населенням полку або призначалися гетьманом. Сотенному управлінню підпорядковувалися міська і сільська адміністрація (війти, отамани).
Царський уряд зразу ж став на шлях обмеження, а згодом — ліквідації традиційного військово-політичного устрою Лівобережної України. В багатьох містах Гетьманщини розміщувалися царські воєводи, які часто втручалися у внутрішні справи місцевих властей.
