Відповідь:
Пояснення:
Революція 1905—1907 в Україні — перша загальнонародна демократична революція, котру традиційно називають першою російською революцією; найбільш активними її учасниками на території українських земель стали проросійськи налаштовані політичні сили. Політичними факторами стали:
архаїчність державного управління у формі самодержавства;
недоліки державної «бюрократичної машини»;
поглиблення «кризи еліт»;
відсутність політичних свобод для підданих імперії.
Економічними чинниками революції були:
наявність залишків кріпосництва на селі;
необхідність зміни форм селянського землекористування;
економічна криза 1900–03 та ін.
Причинами соціально-психологічного характеру стали:
посилення протистояння між працею і капіталом;
селянськими товарними і технологічно застарілими поміщицькими господарствами;
протиріччя між центром та окраїнами, державним централізмом та місцевим патріотизмом;
зростання національної самосвідомості окраїн і національних рухів, революційний романтизм, психологічне піднесення.
Важливим зовнішньополітичним чинником стала поразка імперії Романових в російсько-японській війні 1904—1905.
Відповідь:
В это время территория Российской империи значительно расширилась. В ее состав вошли Белорусия и Правобережная Украина, Крым и Приазовье, часть Северного Причерноморья и Литва. За 1747-1796гг. численность населения выросла вдвое: с 18 до 36 млн. чел. Если к концу царствования Петра I в стране было 336 городов, то к началу XIX в. - 634. И все же Россия оставалась аграрной страной - в городах проживало лишь 4,1% населения. Большую его часть составляли крестьяне. 54% крестьян принадлежали помещикам, 40% - казне, остальные - дворцовому ведомству.
Сельское хозяйство развивалось в основном экстенсивно - за счет освоения вновь присоединенных малонаселенных земель на юге - в Новороссии. Для привлечения сюда населения правительство выделяло участки по 60 дес. всем желающим, за исключением крепостных: отставным солдатам, государственным крестьянам, иностранным колонистам. В условиях существования крепостного права в стране не хватало свободных людей, которые могли бы поселиться в плодородном пустующем крае. Правда, Потемкин, руководивший освоением причерноморских земель, добился указа о невыдаче помещикам беглых крепостных, оказавшихся в Новороссийской и Азовской губ. И все же решающую роль в заселении Новороссии играла помещичья колонизация. Тем помещикам, которые обязывались переселить своих крестьян в Причерноморье, правительство выделяло землю площадью от 1,5 тыс. до 12 тыс. дес. Уже к концу XVIII в. Новороссия стала поставлять зерно на рынок и даже сбывать его за границу через черноморские порты. В дальнейшем она превратилась в одну из важнейших житниц России.
Происходило, правда медленно, и земледельческое освоение восточных районов страны: Южного Урала и Сибири, где коренное население под воздействием русских переселенцев переходило от кочевого скотоводства к возделыванию пашни.
Пояснення:
