Объяснение:
Вивчення історії соціальної системи України сприяє більш грунтовному оволодінню загальноісторичним здобутком нашого народу, дає можливість студентам грунтовніше аналізувати різноманітні процеси минулого, розуміти закономірний поступ предків в майбутнє. Вивчаючи проблеми ІІІ модулю, ми повинні простежити розвиток соціальної системи на різних етапах вітчизняної історії. Це, зокрема, дасть нам можливість зрозуміти також вагомість внеску нашого народу в євроатлантичну цивілізацію.
Відомо, що поділ праці, поява приватної власності, подальше зростання національно-етнічних, поселенських відмінностей призвели до процесів соціальної диференціації суспільства. Під її впливом інститут влади реорганізується в систему політичного планування, провідною силою якої є держава. Ці процеси і обумовили появу в ІХст. на етнічних українських землях такої держави, як Київська Русь.
Аналіз її соціальної структури, яка була досить різноманітною, показує певну відмінність від структури суспільства західноєвропейських держав. Своєрідність соціального організму Давньоруської держави полягала в тому, що в ній формувалися основні класи феодального суспільства – феодали та залежні селяни – поруч із існуванням багатьох перехідних категорій населення.
Історики логічно відносять Київську Русь до ранньофеодальних держав. В ній до класу феодалів належав великий князь київський, удільні князі, духовенство, бояри. До залежних від феодалів людей відносились “люди”, смерди, закупи, рядовичи, челядь, наймити, холопи, ізгої.
Великий князь київський був главою держави, розпоряджався общинними землями, формував військо – дружину, був воєначальником, адміністратором, суддею, мав вплив на церковні справи. Влада князя була спадковою й необмеженою. Удільні князі мали свої дружини, але були підручними, бо київський князь мобілізував залоги, полки від підвладних племен. Князь збирав зі своєю дружиною данину, прибутки йому надходили і від суду.
Чисельну категорію класу феодалів становили бояри – знатні, багаті люди, що належали до верхівки суспільства. Цей стан склався із місцевої родоплемінної знаті, дружинників князя, що осідали на землях, дарованих князем за вірну службу. Вже в ІХст. має місце соціальна диференціація серед бояр – вони поділяються на “великих”, “менших” і “земських”. “Великі” бояри ставали воєводами, канцлерами, тисяцькими; “менші” або “дрібні” бояри з’являлися як землевласники внаслідок того, що великий боярин наділяв їх селом. Вони знаходилися на нижчому шаблі князівської адміністрації – десяцькі, дворецькі та ін. Найбільш привілейованою, впливовою верствою були земські бояри. Це члени боярської ради (думи) – радники князя, “княжі мужі” – верхівка князівської військової дружини. Слід зазначити, що бояри на Русі не були закритою соціальною верствою, як шляхта на Заході. Боярином могла стати особа не боярського походження, яка здобула значні заслуги перед князем (а по суті перед державою).
ответ:Предыстория
Во II в. до н.э. Рим добился господства на всем Средиземноморье (см. урок «Установление господства Рима на всем Средиземноморье»). Долгие военные походы приводили к тому, что воины-земледельцы разорялись, так как хозяйство в их отсутствие приходило в запустение либо отнималось богатыми соседями. Это вело к нарастанию противоречий в обществе.
События
133 г. до н.э. – народный трибун Тиберий Гракх предлагает новый земельный закон, согласно которому одна семья не должна пользоваться участком земли, превышающим тысячу югеров. Излишки следовало изъять и распределить среди бедных граждан. Закон был принят. В результате заговора Тиберий погибает.
122 г. до н.э. – народный трибун Гай Гракх (брат Тиберия) продолжает реформу брата. Противники реформы вводят в Рим войска, многие граждане, в том числе Гай Гракх погибают.
Участники
Тиберий Гракх – народный трибун. Был убит противниками предложенной им аграрной реформы.
Гай Гракх – народный трибун, брат Тиберия.
Заключение
Через несколько лет закон, предложенный Тиберием Гракхом, был отменен и у богатых римлян вновь появилась возможность скупать земли. Противостояние сторонников и противников сената не закончилось (см. урок «Единовластие Цезаря»).
Конспект
40-е гг. II века стали временем относительно мирного существования Рима. Карфаген был разрушен. Большинство государств Средиземноморья стали римскими провинциями. Однако в самом Риме назревал конфликт. Легионеры – владельцы небольших земельных участков – не могли в годы военных походов заниматься ведением хозяйства, поэтому их участки зарастали травой, дом и амбар ветшали, орудия труда разворовывались. Единственным выходом была продажа за бесценок земли богатому соседу. Земледелец с семьей перебирался в Рим, пополняя ряды местной бедноты.
Один знатный юноша, объезжая однажды окрестности Рима, пришел в ужас, увидев, что на полях богатых землевладельцев трудятся тысячи рабов, в Риме практически не осталось свободных земледельцев. Звали этого наблюдательного юношу Тиберий Семпроний Гракх. Он был внуком выдающегося римского полководца Сципиона Африканского. Сципион славился в Риме не только своими военными успехами, но и считался образованнейшим человеком. Его дочь Корнелия была одной из самых умных женщин своей эпохи. Своим сыновьям Тиберию и Гаю Гракхам (рис. 1) Корнелия привила любовь к знаниям, оба ее сына были выдающимися ораторами.
Тиберий и Гай Гракхи
Рис. 1. Тиберий и Гай Гракхи (Источник)
На сходках граждан Тиберий не раз произносил речи, не оставлявшие никого равнодушными. «Даже дикие звери имеют норы и логова, – говорил он, – а у тех, кто сражался и умирал за Рим, нет ничего, кроме воздуха и света!» Тиберия избрали народным трибуном. В 133 г. до н. э. Тиберий предложил принять закон о переделе земли: ни одна семья не должна пользоваться более чем тысячью югеров (около 250 га) государственной земли. Излишки следует отобрать и небольшими участками без права продажи раздать бедным гражданам. Не только сенат, но и народный трибун Октавий выступили против принятия закона. Тогда Тиберий, обращаясь к Народному собранию, задал во Может ли трибун, действующий не в интересах народа, оставаться в своей должности?» Собрание отстранило Октавия и утвердило закон (рис. 2).
Объяснение:
Всё больше ничего не знаю)