ответ:Від Хмельниччини до національного відродження
Від Хмельниччини до національного відродженняПочатки зародження ідеї Соборності сягають часів повстання під проводом Богдана Хмельницького. Цей козацький гетьман вважав, що Військо Запорізьке мало б контролювати не лише козацькі терени нинішнього Подніпров’я, але й загалом землі Русі-України. Родинні корені Хмельницького – із Західної України. Ймовірно, він народився на Галичині. Принаймні навчався в єзуїтському колегіумі чи то Ярослава, чи Львова. Тому зрозумілими були його походи на Львів.
Від Хмельниччини до національного відродженняПочатки зародження ідеї Соборності сягають часів повстання під проводом Богдана Хмельницького. Цей козацький гетьман вважав, що Військо Запорізьке мало б контролювати не лише козацькі терени нинішнього Подніпров’я, але й загалом землі Русі-України. Родинні корені Хмельницького – із Західної України. Ймовірно, він народився на Галичині. Принаймні навчався в єзуїтському колегіумі чи то Ярослава, чи Львова. Тому зрозумілими були його походи на Львів.Незадовго після смерті Хмельницького, вкінці 50-х років XVII століття, почалися дезінтеграційні процеси в молодій Українській козацькій державі. Вона розкололася на лівобережну й правобережну частини, що, фактично, було закріплено Андрусівським перемир’ям 1667 року між Московією та Річчю Посполитою. І все ж гетьмани Лівобережної України прагнули, щоб в їхній державі возз’єдналися землі по обидва боки Дніпра. Це практично вдалося зробити Іванові Мазепі.
Сближение сложилось в условиях сопротивления экспансии Урарту: с 806 года Манна выступало в роли союзника Ассирии.
Расширение Новоассирийского царства при Тиглатпаласаре III позволило Манна в период правления царя Иранзу (около 737-718/717 годов) присоединить ранее самостоятельные области Андию, Миси, Уишдиш и Зикирту, управлявшиеся наследственными «великими наместниками». С 719 года, после передачи маннеям ассирийским царём Саргоном II ряда округов близ озера Урмия, Манна значительно усилилось.
Объяснение:
Впервые упоминается в 843 году до нашей эры в надписи ассирского царя Салманасара III.
