Відповідь:
Ярослав Осмомисл (30-ті рр.. 12 ст. — 11870 )- галицький князь. Син галицького князя Володимира Володаревича. З 1153 р. після смерті батька став правити у Галичі. За мудрість отримав прізвисько “Осмомисл”, себто той, що має “вісім смислів”. У 60-х рр.. XII ст. брав участь у міжусобних війнах, що велись у Київській державі. Прагнув зміцнити свою владу, боровся проти свавілля галицьких бояр, налагодив добрі стосунки з Угорщиною, Польщею. За його правління Галицьке князівство зміцнило і розширилося. Разом з іншими князями брав участь у війнах з половцями.
а) погляди (світогляд). Минали роки, Ярослав старів і втрачав сили. На початку осені 1187 р. він склав заповіт… Перед кончиною він скликав “мужів своїх” (дружинників і бояр), а також простих людей і мовив до мужів: “Батьки й брати! Простіть і віддайте!” Потому відчинили князівські комори й роздали людям добро [18; с.189].
б) моральні принципи. Київський літопис відобразив трагедію Ярослава, що трапилася 1170 р. Ярослав збайдужів до своєї дружини Ольги й спонукав її піти до монастиря. Однак Ольга, що певно, твердістю характеру пішла в свого батька Долгорукого, відкидала подібні пропозиції.
Річ у тім, що зовсім уже юний Ярослав шалено закохався. Його любов’ю стала молода і вродлива Анастасія з боярського роду Чагрів. Рід той був новий і незнаний, старі бояри дивились на нього спочатку із зверхністю, а потім — з острахом, переконуючись, що завзяті Чагри висуваються на перший план, прибираючи до рук землі й багатства, посади й князівську прихильність.
Княгиня Ольга добре знала про існування Анастасії; 1170 р., вона вчинила демарш і від’їхала з сином Володимиром до Польщі. Це був умовний знак для боярської опозиції Ярославу. Бояри збурили повстання в Галичині. Сталася нечувана на Русі річ: бояри схопили свого князя й заточили у власному палаці. Боярський рід Чагрів був перебитий, “а підложницю його Настуську, що винна в смуті з княгинею й сином, кинули на вогнище велике й спалили” (Київський літопис). Можливо, полонений Ярослав бачив крізь вузенькі шибки своєї світлиці, як горіла його єдина у світі любов.
Ярослав коли вийшов з ув’язнення і знову звівся на ноги, не помстився на боярах, що вбили його кохану й поглумились над ним… Та наче нічого не сталося, князь повернувся до влади [18; с. 189].
Не князь, а суцільна доброчесність. Він і бідних підтримував, і в злагоді з законом божим жив… Історики вважають, що і прізвисько “Осмомисл” Ярослав одержав у народі як визнання його непересічного розуму [33; с.241].
в) риси характеру. Й літописці, й незнаний співець “Слова” удостоїли його (Ярослава Осмомисла) однозначно високої оцінки: мудрий, добрий, освічений, чесний, поважав церкву й умів примусити сусідів і суперників на Русі поважати себе й свою землю [18; с.184].
Поважаний у середньовічному світі володар, могутній князь, який відігравав одну з перших ролей на давньоруській політичній сцені, він ніколи не був господарем у власному домі — в Галицькому князівстві. Бояри верховодили над Ярославом, брутально втручались не лише в державні справи, а й у його приватне життя [18].
Пояснення:
Аж до смерті батька Володимира (1152) Ярослава майже не згадано в джерелах. Невідомим залишається не те, що рік, а й проміжок часу, коли він побачив світ.
1. Если убьет муж мужа, то мстить брату за брата, или отцу, или сыну, или двоюродному брату, или сыну брата; если никто <из них> не будет за него мстить, то назначить 80 гривен за убитого, если он княжий муж или княжеский тиун; если он будет русин, или гридин, или купец, или боярский тиун, или мечник, или изгой, или Словении, то назначить за него 40 гривен.
2. По смерти Ярослава, снова собравшись, сыновья его, Изяслав, Святослав, Всеволод, и мужи их, Коснячко, Перенег, Никифор, отменили месть за убитого, заменив ее выкупом деньгами; а все остальное — как Ярослав судил, так и сыновья его установили.
3. Об убийстве. Если кто убьет княжего мужа в разбое, а убийцу не ищут, то виру в 80 гривен платить верви, где лежит убитый, если же простой свободный человек, то 40 гривен.
4. Если которая-либо вервь будет платить дикую виру, пусть выплачивает ту виру столько времени, сколько будет платить, потому что они платят без преступника
6. Но если <кто> убил открыто, во время ссоры или на пиру, то теперь ему так платить вместе с вервью, поскольку и он вкладывается в виру.
7. Если <кто> свершит убийство без причины. <Если кто> свершил убийство без всякой ссоры, то люди за убийцу не платят, но пусть выдадут его самого с женою и детьми на изгнание и на разграбление.
8. Если кто не вкладывается в дикую виру, тому люди не , но он платит сам.
10. О вирах. Если вира 80 гривен, то вирнику 16 гривен и 10 кун и 12 векш, а ранее — ссадная гривна, а за убитого — 3 гривны.
11. О княжеском отроке. Если за княжеского отрока, или за конюха, или за повара, то <вира> 40 гривен.
12. А за тиуна огнищного и за конюшего — 80 гривен.
13. А за тиуна княжеского сельского или руководящего пахотными работами — 12 гривен.
14. А за рядовича — 5 гривен. Столько же и за боярского <рядовича>.
15. О ремесленнике и ремесленнице. А за ремесленника и за ремесленницу — 12 гривен.
16. А за смерда и холопа 5 гривен, а за робу — 6 гривен.
17. А за кормильца 12 гривен, столько же и за кормилицу, хотя это будет холоп или роба.
Объяснение: вот на выбор
