Объяснение:
При закінченні російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Росія здобула вихід до Чорного моря, а придушення селянського повстання розв'язали імператорським урядовцям руки й пришвидшили ліквідацію козацького устрою на Запоріжжі.
4 червня 1775 р. війська генерала П. Текелія раптом оточили Січ-столицю, де стояла невелика залога, і зажадали її капітуляцію.Всі будівлі на Січі, крім укріплень зруйнували.
Від 25 травня до 8 червня 1775 р. російська армія повністю захопила запорізькі землі.Запорожцям пропонували записатися до селянського чи міщанського станів, багато старшин зазнали переслідувань.
З-поміж тих, з ким розправлялися найжорстокіше, були кошовий отаман Петро Калнишевський, військовий суддя Павло Головатий, військовий писар Іван Глоба.
Объяснение:
близько 938 — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964). Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968). 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів. Відігнавши їх, посадив своїх синів намісниками на Русі — Ярополка в Києві; Олега в Овручі, Володимира у Новгороді. 969 року вирушив у другий похід на Болгарію. 971 року був обложений у болгарському місті Доростолі, змушений повернутися на Русь. На зворотному шляху загинув у засідці на Дніпрі, яку влаштував печенізький хан Куря
Следствие по делу несуществовавшей Трудовой Крестьянской Партии началось в 1930 г. в Москве. Отсюда оно быстро охватило аграрные районы страны, в том числе и Воронежский край: 132 нашим землякам было предъявлено обвинение во вредительстве в сельском хозйстве, пропаганде или агитации против Советской власти, в создании контрреволюционной организации. Среди "вредителей" оказались профессора Воронежского СХИ А. Н. Минин, Ф. В. Чириков, В. И. Иванов, К. Н. Сазонов, и многие другие ученые в области сельского хозяйства. А между тем взлет русской агрономической науки в 1920-е гг. - это результат и их самоотверженного труда. Будучи арестованными, они до последнего дня считали, что произошла ошибка. Человек кипучей деятельности, блестящий оратор, жизнелюб А. Н. Минин был осужден на 10 лет и бесследно исчез в недрах ГУЛАГа. Специалист по вопросам питания и подкормки растений, заведующий отделом растениеводства Каменностепной опытной станции Ф. В. Чириков получил 5 лет. Такие же сроки получили профессор землеустроительного факультета СХИ К. Н. Сазонов и профессор В. И. Иванов, посвятивший всю свою жизнь выращиванию лесов. Размышляя над причинами дела ТКП, автор статьи "Вспомним их..." В. Базилевская, отец которой тоже проходил по делу Трудовой Крестьянской Партии, утверждает: "Дело № 107/37 сфабриковали в 1930 в ГПУ, потому что демократизм взглядов, экономическое обоснование всякого планирования в сельском хозяйстве, неразрывная связь сельскохозяйственной интеллигенции с трудящимся народом и здоровая обратная связь все это было потенциальной угрозой тоталитарному режиму. Вот почему без вины виноватыми оказались те, кто поднял, организовал сельское хозяйство после страшных лет гражданской войны, кто накормил народ и обеспечил в 1925 - 1929 г. экспорт зерна и ввоз импортной техники, столь необходимой для индустриализации страны"