Вне́шняя поли́тика (внешние отношения государства) — взаимоотношение с другими странами в интересах собственного государства; общий курс государства в международных делах. Внешняя политика регулирует отношения данного государства с другими государствами и народами в соответствии с его принципами и целями, достигаемыми применением различных средств и методов. Важнейшее средство внешней политики — дипломатия.
Внешняя политика неразрывно связана с внутренней политикой государства.
Главное внешнеполитическое ведомство государства — внутригосударственный орган внешних отношений, осуществляющий практическую деятельность по проведению внешней политики государства, — во многих странах именуется министерством иностранных дел и возглавляется министром
1) перше це архітектура князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів
2) друге Галицько-Волинське князівство в силу свого географічного положення та історичної долі знаходилося під постійним впливом різних культур — європейського католицизму і православ'я та азійського китаєцентризму та ісламу. Це спричинило постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. На сьогодні більшість відомостей про цю культуру
3)Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі і бояри неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору. маємо з писемних і археологічних джерел
Здравствуй, Сатурна земля, великая мать урожаев!
Мать и мужей.
Великолепное географическое положение, богатство природными ресурсами, необходимыми для занятий земледелием, прекрасный климат все это еще в глубокой древности сделало Италию самой процветающей и многолюдной страной Средиземноморья, да и в наши дни численностью населения она превосходит все остальные страны Средиземноморья, включая и те из них, что гораздо обширнее ее по территории.
В то время как в Балканской Греции только пятая часть всей страны могла быть использована для земледелия, что достаточно типично для Средиземноморья, в Италии три пятых. Неудивительно поэтому, что многие античные писатели называли Италию страной изобилия, уподобляли ее сплошному фруктовому саду.