Дотримуючи позиції нейтралітету в роки першої світової війни, Іспанія значно збільшила своє промислове виробництво, використовуючи вигідну кон'юнктуру, що створилася на світовому ринку. Проте це зростання було не дуже значним, і Іспанія залишалася аграрно-індустріальною країною із середнім рівнем розвитку капіталізму, із значними залишками феодальних відносин у сільському господарстві. Яскравим показником залишків феодальних відносин був розподіл землі – наявність великих латифундій і збереження старих напівфеодальних орендних відносин (довгострокові види оренди, здольщина і т. д.).
Політичне керівництво і країні, як і раніше, здійснювалось головним чином двома великими монархічними партіями – консервативною і ліберальною, які майже нічим не відрізнялися одна від одної. Обидві партії представляли інтереси різних груп поміщиків, церкви, великого капіталу, реакційної вояччини і вищих кіл монархічної бюрократії. Широкі верстви дрібної і середньої буржуазії та ліберальної інтелігенції об'єднувалися навколо кількох республіканських партій
Варфоломе́евская ночь (фр. massacre de la Saint-Barthélemy — резня св. Варфоломея) — массовое убийство гугенотов во Франции, устроенное католиками в ночь на 24 августа 1572 года, в канун дня святого Варфоломея. По различным оценкам, погибло около 30 тысяч человек[1].
Традиционно считается, что Варфоломеевская ночь была спровоцирована Екатериной Медичи, матерью французского короля Карла IX, под давлением итальянских советников, таких как Альбер де Гонди и Лодовико Гонзага. Резня произошла спустя шесть дней после свадьбы королевской дочери Маргариты с протестантом Генрихом Наваррским, в связи с которой многие из самых богатых и видных гугенотов собрались в преимущественно католическом Париже. Резня началась 23 августа 1572 года, в канун дня святого Варфоломея, спустя два дня после покушения на убийство адмирала Гаспара Колиньи, военного и политического предводителя гугенотов.