Шлюб у Стародавньому Вавилоні укладався за домовленістю між батьками нареченого та нареченої . Коли донька одружувалася, батько давав їй посаг, який у Вавилоні мав назву «шерікту». Одержавши його, донька втрачала право на спадкування майна батька після його смерті. Хоча шерікту вважалося власністю дружини, ним фактично користувався її чоловік, а після смерті цієї жінки – їх діти. Коли жінка помирала, не народивши дітей, чоловік був зобов’язаним повернути шерікту її батькові, а той у свою чергу повертав чоловікові викупну плату (її чоловік виплачував батькові дружини перед шлюбом). Посаг повертався у користування дружини у випадку смерті чоловіка, а також при розлученні з ініціативи чи вини чоловіка, її безплідності чи хвороби. Чоловік ставав повноправним власником шерікту, якщо причиною розлучення була негідна поведінка його дружини .
Алкивиад добился реализации своего плана большого похода в Сицилию. Были снаряжены флот и войско, насчитывавшие 290 триер и 38 тысяч матросов и воинов. Он был сторонником возобновления войны со Спартой и организации большого похода в Сицилию. Алкивиад потребовал разбора дела в народном собрании. До отплытия эскадры большинство было на его стороне, и, следовательно, Алкивиад мог быть уверен в благоприятном для него решении народного собрания. Выполняя советы Алкивиада, спартанцы заняли крепость Дехелею, важный пункт к северу от Афин, чем подорвали нормальную хозяйственную жизнь Аттики и вызвали переход на свою сторону 20 тысяч афинских рабов. Это явилось сильным ударом для афинских рабовладельцев.
Выше указывалось, что Алкивиад дал спартанцам два совета: во-первых, послать спартанского военачальника в Сиракузы, чтобы предотвратить капитуляцию осажденного города, что в значительной степени предопределило дальнейший ход событий в Сицилии; во-вторых, возобновить в больших масштабах военные действия против Афин и, в частности, занять Декелею. Так назывался один из аттических демов, расположенный северо-западнее Афин, на расстоянии 120 стадий (около 22 км) от города. Географическое местоположение Декелеи было очень выгодно, так как она гocпoдcтвoвaлa над дорогой к Оропу. Через Декелею вел также ближайший путь к важнейшему владению афинян — острову Евбее1.
Совет Алкивиада имел в виду создание пелопоннесцами постоянного опорного пункта в Аттике путем захвата Декелеи. Опираясь на последнюю, они могли держать под постоянным военным контролем Афины и Аттику. Таким путем, говорил Алкивиад, спартанцы захватят «достояние неприятельской страны… а афиняне немедленно потеряют доходы от Лаврийских серебряных приисков и все прочие доходы, какие получают теперь с земли и от судилищ. Главным же образом, они лишатся доходов с союзников» (VI, 91, 7).