Після Полтавської битви гетьман І. Скоропадський звернувся до царя з проханням підтвердити права й вільності Гетьманщини. Але Петро не підтвердив їх і видав «Рішучий указ» 1709 р., за яким козацькі війська, як і раніше, повинні були підкорятися московським генералам, а московським воєводам дозволялося втручатися в українські справи. Значним обмеженням влади гетьмана стало призначення в Україну царських резидентів. Українські землі почали роздавати царським вельмо жам. Резиденція гетьмана була перенесена в м. Глухів, ближче до російського кордону. Тут «квартирувало» 2 царські полки.
Наступним актом обмеження влади гетьмана стало створення у 1722 р. Малоросійської колегії з 6 офіцерів на чолі з бригадиром С. Вельяміновим. Це аргументували тим, що в Україні не порядки в судах, у збиранні податків, хабарництво. Фактично це означало, що Малоросійська колегія стає вищим контролюючим органом Гетьманщини. На посади полковників почали призначати не українців. Після смерті у 1722 р. Скоропадського імператор не дозволив обирати нового гетьмана. Наказним гетьманом став Павло Полуботок , який разом зі старшиною звернувся до царя з проханням ліквідувати Малоросійську колегію, дозволити обрати нового гетьмана. Але цар відповів, що від Богдана Хмельницького до Скоропадського «все гетманы явились изменниками», і не дозволив цього. Полуботка заарештували і він помер у в'язниці в Петербурзі у 1724 р.
Згодом помер Петро І, а його внук Петро II дозволив обрати гетьмана. На цю посаду обрали авторитетного 73-річного Данила Апостола, який походив із сім'ї полковника і сам у 28 років став полковником, обіймаючи цю посаду 45 років. Д. Апостол звернувся до царя з проханням відновити автономію України, як за Б. Хмельницького. Йому відповіли «Решительными пунктами» 1728 p., зміст яких свідчив, що йдеться не про дві договірні сторони, а про указ царя щодо порядків на Гетьманщині.
Раздробленность – закономерный и неизбежный период в развитии средневекового государства, а также показатель его зрелости. Обычная периодизация развития государства:
1)Объединение государства и расширение территорий.
3)Центростремительные тенденции в государстве и его объединение.
Предпосылки государственной раздробленности :
Во-первых, началось формирование местных княжеских династий, которые нарастанию междоусобиц. В 1097 году произошел Любеческий съезд. На нем было принято решение о прекращении усобиц. (Формула: «каждый да держит вотчину свою…»). Во-вторых, началось складывание боярских региональных группировок. В-третьих, рост и укрепление городов, как центров ремесла и торговли. В-четвертых, поскольку «путь из варягов в греки» утратил свое значение, сократились доходы киевских князей. По причине того, что основным источником богатств была земля, экономические позиции Киева пошатнулись. В-пятых, уменьшение внешней угрозы (до этого государство консолидировалось в борьбе с кочевниками). В общем, начало центробежных тенденций датируется еще XI веком. Объединительные же тенденции уложились в правлении Владимира Мономаха (1113 – 1125 гг.) и Мстислава Великого (1125 – 1132 гг.)
Только Петром царя не выбирали.Их обоих каровановали. Иван 5 как старший сын должен был наследовать престол,но он с детства был болезненным,поэтому было решено сделать царем Петра.Но за Ивана 5,стояли его родственники по материнской линии,и естественно они хотели чтоб их претендент зашел на престол. В результате восстания стрельцов,которые потребовали короновать обоих,было решено корновать обоих.После противостояние в 1689 году между Петром 1 и Софией,Иван 5 отдал всю власть Петру 1.Но еще до смерти в 1696 года он продолжал оставатся соцарем.
Наступним актом обмеження влади гетьмана стало створення у 1722 р. Малоросійської колегії з 6 офіцерів на чолі з бригадиром С. Вельяміновим. Це аргументували тим, що в Україні не порядки в судах, у збиранні податків, хабарництво. Фактично це означало, що Малоросійська колегія стає вищим контролюючим органом Гетьманщини. На посади полковників почали призначати не українців. Після смерті у 1722 р. Скоропадського імператор не дозволив обирати нового гетьмана. Наказним гетьманом став Павло Полуботок , який разом зі старшиною звернувся до царя з проханням ліквідувати Малоросійську колегію, дозволити обрати нового гетьмана. Але цар відповів, що від Богдана Хмельницького до Скоропадського «все гетманы явились изменниками», і не дозволив цього. Полуботка заарештували і він помер у в'язниці в Петербурзі у 1724 р.
Згодом помер Петро І, а його внук Петро II дозволив обрати гетьмана. На цю посаду обрали авторитетного 73-річного Данила Апостола, який походив із сім'ї полковника і сам у 28 років став полковником, обіймаючи цю посаду 45 років. Д. Апостол звернувся до царя з проханням відновити автономію України, як за Б. Хмельницького. Йому відповіли «Решительными пунктами» 1728 p., зміст яких свідчив, що йдеться не про дві договірні сторони, а про указ царя щодо порядків на Гетьманщині.