ответ:Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня[7]. 1770 року у сім'ї придворних музикантів у м.Бонн. Батько, будучи обдарованою людиною (придворний музикант, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині), дуже невміло розвивав музичні здібності хлопчика.
Бетховен розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта у дуже юному віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у тринадцять років Бетховена зарахували клавесиністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини. Та все ж більшу частину свого часу Бетховен присвячував творчості. Писав він досить повільно.
У пізній творчості Бетховена найбільше виділяється тяга до філософсько-піднятого відображення дійсності, поглибленого мислення
Після певної перерви у творчості в музиці Бетховена з'являється новий стиль. П'ять останніх фортепіанних сонат, дві сонати для віолончелі ор.102, «Багателі» ор.126, фуга для струнного квінтету, «33 варіації на вальс Діабеллі», Дев'ята симфонія, «Урочиста меса», п'ять квартетів. Глибина думки, рішуче, сміливе новаторство, характерні для всієї творчості Бетховена. Думка про Дев'яту симфонію зародилася ще в роки кризи, але за реалізацію композитор взявся лише у 1822 р.
Всі сонати Бетховена відрізняються одна від одної. Деколи композитор не дотримується традиційних тональних співвідношень.Єдина опера Бетховена — «Фіделіо» (1805–1814). Вона — одне з найзначніших явищ у музично-драматургійному мистецтві XIX ст.Фортепіанний спадок Бетховена також зберігає у собі 3 збірки багателей, понад 20 циклів варіацій, 4 рондо, близько 40 маленьких фортепіанних п'єс (вальси, лендлери, екосези, менуети). Перше місце серед цих творів займають варіації. Бетховен починав свою фортепіанну творчість з варіацій і ними ж закінчив її. Після сонати це була найулюбленіша із форм.
Объяснение:
1) Формирование многонационального состава населения на территории современного Казахстана началось в середине XVIII столетия. Со II тыс. до н. э. и вплоть до XVIII в. н. э. на территории Казахстана проживало 1 млн. человек.
2) При военном коммунизме осуществлялась продразверстка, то есть у крестьян забирали весь урожай, оставляя только на пропитание. при нэпе продразверстку заменили продналогом, то есть забирали только определенный процент произведенной продукции. крестьяне могли оставлять себе излишки и обменивать их на промышленные товары или подорвать. сельское хозяйство однако и при нэпе оставалось мелкотоварным состоящим из многочисленных малопроизводительных единоличных хозяйств.
3) Крестьянин был в большой зависимости от господина. в средние века часто случались внешние и внутренние воины, которые разоряли крестьян и уничтожали все полученное нелегким трудом. часто приходилось просить защиту у сеньора во время побегов и грабежей. тогда земля переходила феодалу, а крестьянин становился земельно зависимым. но были и те, которые вообще не имели личных прав. рассказ «один день из жизни крестьянина» следует начать с условий проживания крестьян. сеньор крестьянина проживал в замке на горе. обычно его окружал лес, где было достаточно дичи для охоты хозяина. у подножья горы располагались деревни, которыми сеньор. деревня состояла из 10-15 домов.
2) расположение города на берегу (особенно высоком) реки делало его менее уязвимым для врагов в случае штурма;
3) город, расположенный на берегу реки, имел больше шансов успешно справиться с пожарами, поскольку большинство построек в Древней Руси были деревянными.
14 нравится