Жизнь европейца в 16-17 веках была полярной относительно той, что была в период чумы. Численность населения уже выросла – в общем, в Европе было до 95-100 миллионов человек. При этом выросла плотность населения. Из-за этого Европа сильно отличалась от той, что была в эпидемию чумы. Увеличение численности населения говорит об улучшении условий жизни, изменения питания и условий рождаемости. Люди умирали в 40-60 лет, но новорожденные все еще умирали рано. Медицина все еще храмала, как и условия гигиены. То есть болезни и эпидемии все еще распространялись, в том числе и чума, которая поразила все Средиземноморье в первой четверти 17 века. Помимо того, что население умирало от эпидемии оспы, холеры, тифа, голода, пожаров, люди умирали от военных действий (Традцатилетняя война) и восстаний (в Нидерландах против испанского герцога Альбы).
В 16-17 веках большая часть населения Европы жила в деревнях, несмотря на то, что городское население стремительно росло. В городах были лучшие условия жизни.
Обычный европеец жил в старом доме, близко к своим соседям, от чего улицы становились очень узкими и грязными, и выгорали от пожара целыми квартами. Но дела обстояли не так плохо, как раньше, и люди расширяли улицы, выпрямляли их, высаживали деревья, разбивали парки. Еще одной особенность их жизни было отсутствие фонарей, так что улицы становились абсолютно темными ночью.
Однако, европейцы по-тихоньку делали свою кухню разнообразнее, приучались к определенным манерам поведения и этикету.
Резюмируя, можно совершенно точно сказать о том, что жизнь европейца в 16-17 века существенно менялась.
Військове мистецтво, побут та звичаї
У постійній боротьбі з ворогами запорізьке козацтво створило самобутнє військове мистецтво, ставши на рівень кращих європейських армій. Його зброя складалася з самопалів (рушниць) різного калібру, пістолів, табель. Поширеними були також луки зі стрілами, бойові ножі, келепи (рід бойового молота) або чекани, якими розбивали ворожі обладунки, довгі списи з металевими наконечниками, що, крім прямого призначення, використовувались, якщо їх скласти у вигляді ґрат, при переході через багно, ощепи (списи з гаками для стягування вершника з коня), якірці та рогульки проти ворожої кінноти тощо. Основу війська становила піхота, яку вважали найкращою в Європі. Найпоширенішим видом піхотного бойового порядку був т. зв. «табір», коли у центрі чотирикутного рухомого укріплення, що складалося з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою возів, розташовувалося військо. Такий б давав змогу швидко переходити від наступального бою до оборони і навпаки. Очевидці зазначали, що у такому таборі сотня козаків могла відбити цілу тисячу поляків і ще більше татар. Козацька кіннота була не такою численною, як піхота, але і її дії відзначалися майстерністю. Вона, як правило, наступала «лавою» шикувалася напівколом і атакувала не лише з фронту, а й з флангів, заходячи у тили ворога. Артилерія запорожців складалася з важких гармат для облоги й захисту, а також легких рухливих фальконетів. Січ мала також свій вітрильно-весловий флот з великих човнів-чайок або байдаків і, як свідчать окремі джерела, навіть своєрідні підводні човни. Широко використовувалися розвідка, різні засоби дезінформації ворога, фортифікаційні земляні роботи тощо. Складовими успіху запорізького козацтва у бою насамперед були особиста хоробрість, постійні заняття військовою справою, досконале знання місцевості, на якій воно діяло проти ворогів. Запорізька Січ була своєрідним лицарським орденом, що вимагав від своїх членів особливої дисципліни і сомопосвяти. Даючи характеристику запорожців, Г.Боплан, французький інженер та картограф, безпосередній свідок тодішніх подій в Україні, зазначав: «Вони кмітливі і проникливі, дотепні і надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають... Вони добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі, чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать... Вони високі на зріст, вправні, енергійні... відзначаються міцним здоров'ям... Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави».
Рад,что вам! УДАЧИ!