1 вопрос. Слова Хомякова были вполне справедливы. Государь был одушевлен самым искренним намерением сделать все для устранения недостатков русской жизни. Еще в первый год своего царствования на отчете министра внутренних дел он сделал надпись: «Читал с большим интересом и благодарю, в особенности за откровенное изложение всех недостатков, которые с Божиею и при общем усердии с каждым годом будут исправляться». Первым, главным из этих недостатков государь считал крепостное право, и он решил его непременно уничтожить. Члены царской семьи всем, чем могли, старались государю в его великом решении: императрица Мария Александровна, брат его великий князь Константин Николаевич, тетка его великая княгиня Елена Павловна. Вокруг великой княгини — женщины большого ума и благородного сердца — объединились наиболее убежденные противники крепостного права. Но много препятствий стояло на пути великого дела. Крепостное право слагалось на Руси целыми веками и тесно связывалось со многими сторонами жизни. При низком уровне образования и среди дворян-помещиков много было людей малопросвещенных и малосведущих, которые думали, что без даровых рабочих рук помещику не прожить, что с освобождением крестьян грозит им разорение. Многие помещики боялись, что освобождение крепостных будет сопровождаться беспорядками. Затем, кроме освобождения от крепостной зависимости, надо было подумать о будущем устройстве крестьян.
Марія-Терезія започаткувала в імперії реформи в дусі освіченого абсолютизму.
Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу, вербування найманців замінено рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 до 278 тис. вояків. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства.
Значно більшого у проведенні реформ досяг син Марії-Терезії Йосиф ІІ (1780-1790). Він вдався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу губернаторів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі області, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Важливими стали реформи церкви. Йосиф прагнув підпорядкувати собі церкву та послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив кількість монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти; церковні школи переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «Вищій навчальній комісії».
Проведені Иосифом II реформи викликали широкий : позиційний рух. Селянською реформою були невдоволені поміщики, особливо угорські. Релігійна реформа спричинила конфлікт із папою та повстання в Бельгії, адміністративні —загострили національні протиріччя в імперії. Зрештою, наприкінці свого правління він скасував власні реформи, крім селянської та запровадженої віротерпимості.
