Це був один із найяскравіших політичних діячів Європи того часу. За походженням Володимир був позашлюбним сином Святослава і ключниці Ольги – Малуші.
Після смерті Святослава Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться у довготривалу виснажливу проблему: чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні. У сутичці, що спалахнула за право збирати данину, князь Ярополк вбив свого брата Олега. Через декілька років така ж суперечка точилася і між князем Володимиром і Ярополком. З неї Володимир вийшов переможцем і зійшов на київський престол у 980 році.
Володимир залишив у літописі пам’ять про себе як про людину імпульсивну та енергійну, що залюбки вживала життя ("Русі єсть веселіє пити"), але також знала як зосередити всі сили для однієї мети. Володимир у внутрішній політиці обрав інший шлях, ніж його попередники. Його мати, Малуша, походила із слов’янського роду, то ж Володимир близько стояв до місцевих "лучних людей" і на них спирався. Найвпливовішою людиною був брат Малуші, Добриня, що був, імовірно, посередником між князем та київською земельною аристократією. Цей клас займав щораз більше і вагоміше становище у країні.
Вояцька верства варягів почала втрачати свій вплив. Сам Володимир користувався ще до варягів у боротьбі з Ярополком, але не допустив їх до престолу. Літопис оповідає, що варяги, здобувши Київ, заявили князеві: "Це город наш, ми його здобули і хочемо взяти окуп в них, по дві гривні за чоловіка". Але Володимир не дозволив грабувати міста, наказав варягам чекати місяць, а тоді не дав нічого, очевидно, сам зібравши собі військо. Варяги побачили, що князь не дозволить собі верховодити, і попросили дозволу йти на службу до Візантії".
Знаменитое сражение в 1380 г. войска московского князя дмитрия и его союзников с одной стороны против полчищ татаро-монгольского хана мамая и его союзников – с другой получило название куликовской битвы. краткая предыстория куликовской битвы такова: отношения князя дмитрия ивановича и мамая начали обостряться еще в 1371 году, когда последний дал ярлык на великое владимирское княжение михаилу александровичу тверскому, а московский князь тому воспротивился и не пустил ордынского ставленника во владимир. а спустя несколько лет, 11 августа 1378 года войска дмитрия ивановича нанесли сокрушительное поражение монголо-татарскому войску под предводительством мурзы бегича в битве на реке воже. потом князь отказался от повышения уплачиваемой золотой орде дани и мамай собрал новое большое войско и двинул его в сторону москвы. перед выступлением в поход дмитрий иванович побывал у святого преподобного сергия радонежского, который благословил князя и все войско на битву с иноземцами. мамай же надеялся соединиться со своими союзниками: олегом рязанским и литовским князем ягайло, но не успел: московский правитель, вопреки ожиданиям, 26 августа переправился через оку, а позднее перешел на южный берег дона. численность войск перед куликовской битвой оценивается от 40 до 70 тысяч человек, монголо-татарских – 100-150 тысяч человек. большую москвичам оказали псков, переяславль-залесский, новгород, брянск, смоленск и другие города, правители которых прислали князю дмитрию войска. битва состоялась на южном берегу дона, на куликовом поле 8 сентября 1380 года. после нескольких стычек передовых отрядов перед войсками выехали от татарского войска – челубей, а от – инок пересвет, и состоялся поединок, в котором они оба погибли. после это началось основное сражение. полки шли в бой под красным знаменем с золотым изображением иисуса христа. кратко говоря, куликовская битва закончилась победой войск во многом военной хитрости: в расположенной рядом с полем боя дубраве спрятался засадный полк под командованием князя владимира андреевича серпуховского и дмитрия михайловича боброка-волынского. мамай основные усилия сосредоточил на левом фланге, несли потери, отступали и, казалось, что победа близка. но в это самое время в куликовскую битву вступил засадный полк и ударил в тыл ничего не подозревающим монголо-татарам. этот маневр оказался решающим: войска хана золотой орды были разгромлены и обратились в бегство. потери сил в куликовской битве составили порядка 20 тысяч человек, войска мамая погибли почти полностью. сам князь дмитрий, впоследствии прозванный донским, поменялся конем и доспехами с московским боярином михаилом андреевичем бренком и принимал в сражении активное участие. боярин в битве погиб, а сбитого с коня князя нашли под срубленной березой без сознания. это сражение имело большое значение для дальнейшего хода . кратко говоря, куликовская битва, хотя и не освободила русь от монголо-татарского ига, но создала предпосылки для того, чтобы это произошло в будущем. кроме того, победа над мамаем значительно усилила московское княжество.
Первые европейские поселения возникли здесь только в 19 веке. Местное население-маорийцы находилось к тому времени на стадии разложении первобытнообщинного строя. В 1843-1872 годах британцы начали свои завоевания. Они очень плохо относились к местным жителям: грабили их, убивали, отнимали лучшие для земледелия и скотоводчества земли. Вскоре эти земли стали частной собственностью крупных британских чиновников, офицеров, банкиров. В Новой Зеландии были открыты месторождения золота-это и привлекло сюда многих европейцев. С 1860 по 1869 годы европейское население островов увеличилось втрое. В итоге в 1907 году Новая Зеландия получила статус доминиона и стала одним из центров производства аграрной продукции.
Це був один із найяскравіших політичних діячів Європи того часу. За походженням Володимир був позашлюбним сином Святослава і ключниці Ольги – Малуші.
Після смерті Святослава Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться у довготривалу виснажливу проблему: чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні. У сутичці, що спалахнула за право збирати данину, князь Ярополк вбив свого брата Олега. Через декілька років така ж суперечка точилася і між князем Володимиром і Ярополком. З неї Володимир вийшов переможцем і зійшов на київський престол у 980 році.
Володимир залишив у літописі пам’ять про себе як про людину імпульсивну та енергійну, що залюбки вживала життя ("Русі єсть веселіє пити"), але також знала як зосередити всі сили для однієї мети. Володимир у внутрішній політиці обрав інший шлях, ніж його попередники. Його мати, Малуша, походила із слов’янського роду, то ж Володимир близько стояв до місцевих "лучних людей" і на них спирався. Найвпливовішою людиною був брат Малуші, Добриня, що був, імовірно, посередником між князем та київською земельною аристократією. Цей клас займав щораз більше і вагоміше становище у країні.
Вояцька верства варягів почала втрачати свій вплив. Сам Володимир користувався ще до варягів у боротьбі з Ярополком, але не допустив їх до престолу. Літопис оповідає, що варяги, здобувши Київ, заявили князеві: "Це город наш, ми його здобули і хочемо взяти окуп в них, по дві гривні за чоловіка". Але Володимир не дозволив грабувати міста, наказав варягам чекати місяць, а тоді не дав нічого, очевидно, сам зібравши собі військо. Варяги побачили, що князь не дозволить собі верховодити, і попросили дозволу йти на службу до Візантії".