В Вавилоне, в Аттике, в Афинах, как и во всех греческих полисах, в Ассирии, в Персидской империи, в Древнем Риме, в Древнем Египте – почти повсеместно было распространено рабство.
Объяснение:
Рабство входит в историю человечества вместе с цивилизацией. Охотники-собиратели и примитивные фермеры не имели рабства. Они собирали или выращивали достаточно еды для себя. Еще одна пара рук - еще один рот. Нет никакого экономического преимущества в том, чтобы владеть другим человеком.
Как только люди стали жить в городах и поселках, избыток пищи делает возможным широкий спектр ремесел в городе. На крупной ферме или в мастерской есть реальная выгода от надежного источника дешевой рабочей силы, которая стоит не больше, чем минимум еды и жилья. Это условия рабства. Каждая древняя цивилизация использует рабов – среди своего населения, которое задолжало и среди пленных.
Война является основным источником снабжения рабами, а войны в ранних цивилизациях были часты и жестоки. Когда город попадает во враждебную армию, нормально брать в рабство тех жителей, которые станут полезными работниками, и убивать остальных.
Есть несколько других приобретения рабов. Пираты предлагают своих пленных на продажу. Преступник может быть приговорен к рабству. Безнадежный долг может положить конец свободе. Бедные продают своих детей. А дети рабов сами по себе являются рабами - хотя из-за дешевого предложения рабочей силы, доступного во время войны, немногие владельцы позволят своим рабам развлекать семью.
Київська Русь — середньовічна східноєвропейська монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Об'єднувала під владою князів із династії Рюриковичів східнослов'янські, балтські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Традиційно першим правителем Київської Русі вважається князь Олег із родини легендарного Рюрика, який 882 року заволодів Києвом[8]. Його наступник, Ігор, воював із Візантією і загинув від рук деревлян. Дружина Ігоря, княгиня Ольга стабілізувала державу та прийняла християнство. Правління її сина Святослава ознаменувалося воєнною експансією на схід та південь. Його син Володимир Великий, що посів трон після братовбивчої війни, розширив терени держави, розбудував Київ і охрестив Русь (988). Після його смерті спалахнула усобиця, внаслідок якої київським князем став Ярослав Мудрий. За його правління була збудована Софія Київська (1037), відбулась перша кодифікація юридичних норм, були укладені династичні союзи з низкою європейських держав. Згодом влада перейшла до тріумвірату Ярославичів, нащадки яких розділили Русь на окремі князівства, давши початок процесу феодальної роздробленості. Винятком слугують правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглися консолідувати владу.
