Значна увага Ярослава Мудрого приділялася регулюванню торговельних відносин, визначенню прав, якими користувалися купці
Тому Ярослав Мудрий нерідко використовував русько-візантійські договори, які чітко фіксували правове становище і привілеї феодалів, для створення Короткої Руської Правди.
У формуванні права Київської Русі певну роль відіграла судова діяльність Ярослава, яка сприяла як трансформації старих звичаїв у норми права, так і створенню нових правових норм. Судовим рішенням надавалося значення загальної норми.
Найдавніші і вірогідні списки Короткої редакції Руської Правди Ярослава Мудрого - це Академічний і Археографічний. Вони поміщені у так званий Новгородський перший літопис Молодшого ізводу.
Давньою редакцією Руської Правди є її Коротка редакція князя Ярослава, яка відображає соціально-економічні відносини, державну організацію і руське право періоду становлення феодального ладу. її текстологічний аналіз дає змогу відновити фрагменти давньоруського права.
Коротка Правда поділяється на кілька частин: Правду Ярослава (статті 1-18), Правду Ярославичів (статті 19-41), Покон вірний (ст. 42), Урок мостників (ст. 43).
Часом появи Правди Ярослава вважають 10-30-ті роки XI ст. Руська Правда - найважливіша пам'ятка феодального права, її норми закріплювали привілейоване становище феодалів та їхнього оточення, посилено захищали життя і майно панівного класу. Підтвердженням цього є статті про відповідальність за вбивство, нанесення образи, про право на спадщину та ін.
Окремі частини Руської Правди виникли в найскладніші і найгостріші моменти історії Київської Русі, коли в країні посилювалася класова боротьба, виливаючись у народний рух. Тому за змістом Руської Правди можна простежити, як феодальні відносини визначали характер і форми класової боротьби, а класова боротьба впливала на зміни державного устрою та еволюцію права.
Присоединение Казахстана к России привело к тому, что с целью изучения географии, природных ресурсов, экономики, истории, этнографии сюда стали приезжать ученые, путешественники. Еще в XVIII веке, в 1769 году одну из первых экспедиций в край возглавлял П. С. Паллас. Результатом ее стал труд "Путешествие по разным провинциям Российской империи" (1773 год). В 1772 году Н. Рынков опубликовал "Дневные записки путешествия капитана Н. Рычкова в Киргиз-кайсацкие степи в 1771 году". Крупным этапом изучения Казахстана русскими стал выход в свет в 1832 году книг А. И. Левшина "Описание киргиз-казачьих, или киргиз-кайсацких орд и степей". Одно из центральных мест в числе представителей русской культуры, внесших неоценимый вклад в изучение края, занимает В. И. Даль, который в 1833-1841 годах, будучи чиновником по особым поручениям при Оренбургском губернаторе, изучал устное народное творчество, быт, обычаи казахов. В 1833 году во время сбора материала о пугачевском восстании в Оренбурге и Уральске побывал А. С. Пушкин. В XIX веке среди исследователей Казахстана были ученые с мировой известностью, такие как П. П. Семенов-Тянь-Шанский (1827-19Н годы), глава Русского географического общества. Он исследовал Центральный Тянь-Шань, путешествовал по Алтаю, Семиречью, Средней Азии. Под его руководством было составлено и издано многотомное исследование "Россия. Полное географическое описание отечества". Два тома из них : "Киргизский край" и "Туркестанский край", посвящены Казахстану и Средней Азии. Здесь описаны географические условия, природные богатства, история, быт казахов. Также изучали географию, флору, фауну Казахстана, его природные ископаемые Н. А. Северцев, И. В. Мушкетов. Большой вклад в изучение края внес востоковед, тюрколог, этнограф, академик Петербургской академии В. В. Радлов (1837-1918 годы). Он изучал обычаи, обряды, фольклор народов Алтая, северных областей Казахстана, обследовал Семиречье. Его публикации "Образцы народной литературы тюркских племен" содержат казахские сказки, эпические произведения, лирику. Также известный ученый-востоковед, археолог, лингвист, академик В. В. Вельяминов-Зернов (1830-1904 годы) в книгах "Исследование о касимовских царях и царевичах", "Исторические сведения о киргиз-кайсаках" освятил многие узловые вопросы истории Казахстана. Историю края изучали А. И. Добромыслов, Н. Н. Аристов, М. Красовский и другие. Сбором данных по истории, этнографии, географии также занимались офицеры Генерального штаба, чиновники русской администрации, политические ссыльные.
Объяснение:
Тут очень многo, все переписывать не обязательно это основная информация.
