членами підпільного націонал-більшовицького руху України(існував у 1901-1905 рр.), головою якого був український революціонер Едуард "Едічка" Лимоненко(1872 - 1907).
Объяснение:
Власне, Вакуленчук та Матюшенко представляли ланку цього руху на Броненосці "Потьомкін", у якому під час розгару революції 1905 року спровокували повстання матросів. Вакуленчук помер під час повстання, але матроси на чолі з Маюшенком вистояли, і сам броненосець причалив до румунського порту Констанца, де Матюшенко ще два роки перебував у еміграції. Але Едуарду і його націонал-більшовицькому руху пощастило менше. Майже одразу після повстання рух викрили і арестували усіх його членів, а його самого засудили до страти, яку здійснили через два роки після цих подій. "Це я, Едічка" - такими були його останні слова.
фото молодого Едуарда Лимоненка, 1892
Особенностью савроматов было высокое положение женщин, их активное участие в общественной жизни и военных действиях.
Савроматские женщины могли возглавлять племена и исполнять жреческие функции.
Знатные женщины нередко выполняли почётные жреческие функции. Показательно, что в могилу умершей женщины, даже девочки, нередко клали, кроме украшений, ещё и предметы вооружения. Родовое кладбище, как правило, формировалось вокруг более раннего захоронения знатной женщины — предводительницы или жрицы, которую родичи почитали как праматерь.
Объяснение:
