Данило вів боротьбу з боярською олігархією та її ставлениками, прагнуть не допустити зміцнення великокнязівської влади й поширення її на всі Галицько-Волинське князівство. Спирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів і городян, зацікавлених у зміцненні княжої влади. Данило реформував військо, зумів придушити боярські заколоти, один з яких міг закінчитися для князя смертю, але його вірний воєвода Іван Михалковича (Михайлович) зумів викрити змову і схопити 28 осіб, більшість з яких пізніше було прощено. Кілька разів проти Данила вставали владні бояри Володислав, Судислав, Доброслав, привласнив коломийські соляні копальні, і Судич. Незважаючи на те, що монголо-татарське іго було встановлено і в Південно-Західній Русі, в ній воно носило більш м'які форми, ніж у Північно-Східній: галицько-волинські князі, хоч і платили данину і брали участь у походах Золотої Орди, але не відвідували її (після поїздки Данила в 1245 році) і передавали владу в своїх володіннях за власним порядком. Виділення величезних володінь Васильку Романовичу (в доповнення до Володимира потім Луцька, Пересопниці, Белза, Бересті) не призвело ні до одного конфлікту між братами, у тому числі тоді, коли Данило був змушений повертатися на Волинь після невдач у боротьбі за Галич (на противагу ситуації при їх батька і дядька в 1188 році). Данило та його сини не опиралися передачі Волині спадкоємцям Волошки (за винятком інциденту в 1288 році, коли Юрій Львович зайняв Берестя «своїм молодим розумом», а потім змушений був залишити його «з великим соромом»), але й Василько, в свою чергу, не перешкоджав передачі Луцька в годування Михайлу чернігівському в 1240 році і не згадав по смерті Данила про своєму старовинному право на Галич і погодився на його спадкування Левом Даниловичем, що правили спільно з братами Шварном і Мстиславом (до 1269 року). Заснувавши в 1230-х роках місто Данилов в якості своєї резиденції, Данило в 1245 році все-таки вирішив зробити своєю резиденцією (т. зв. улюбленим містом) знову влаштований ним місто Холм, про оздобленні якого дуже дбав (за однією з версій, переніс в нього столицю князівства з Галича). Данило помер у 1264 році й був похований у Холмі. Літописець, оплакуючи його смерть, називає його «другим по Соломоні». Літописи налічують 70 построеннных міст в тому числі Львів у честь свого сина Лева Галицького,Луцьк,Данилів,Холм(столицю Галицько-Волинського князівства,і де він був похований)Дорогочин
СССР 1960-80 годах. Произошло смещение Н.С. Хрущёва (инициатор - Л.И.Брежнев, который и занял после него место первого секретаря ЦК партии). Роль партии была очень сильно возвышена над государством.. Партийные органы теперь могли контролировать действия администраций разного уровня. Были проведены экономические реформы (А.Н.Косыгин), восстановлены министерства, хозяйственная реформа( сельским жителям возвращались приусадебные подсобные хозяйства, списаны долги с колхозов, повышены закупочные цены, введены надбавки). Страна все больше превращалась в сырьевой придаток Запада. Появляется тотальный дефицит продуктов + многочасовые очереди у прилавков. В 70-80 года страна начала тормозить. Ей требовались кардинальные реформы. На протяжении 3-х лет часто менялись партийные лидеры. Пришло время горбачевской "перестройки". После этого наступил распад СССР и крах перестройки. Сама перестройка оказала неоднозначное влияние на страну: продолжали обостряться межнациональные конфликты, падала экономика. В декабре 1991 года в Беловежской Пуще собрались лидеры России, Белоруссии и Украины. Они подписали соглашение, согласно которому СССР, как субъект международного права, прекратил свое существование. С распадом СССР перестройка потерпела крах.
Типо обе страны были против речи посполитой