Формальне об'єднання Німеччини в політично та адміністративно єдину національну державу офіційно відбулося 18 січня 1871 р. в Дзеркальній залі Версальського палацу у Франції. Князі німецьких держав зібралися, аби проголосити Вільгельма Прусського імператором Німецької імперії після капітуляції Франції у франко-пруській війні. Неофіційно, перехід більшості німецькомовних народів до федеративної держави тривав протягом майже століття. Об'єднання виявило низку разючих релігійних, мовних, соціальних та культурних відмінностей серед жителів нової нації, тому акт 1871 р. можна представити як лише один епізод в послідовності більшого процесу об'єднання.
Моско́вське князі́вство згодом відоме як Вели́ке князі́вство Моско́вське (рос. Великое княжество Московское), також відоме під історичною назвою Московія[1][2] (лат. Moscovia) — спочатку удільне князівство у складі Володимиро-Суздальського князівства, потім під безпосередньою владою Золотої Орди[3] до 1480 року. Назва Велике вперше з'явилось у 1363, остаточно закріпилась з 1432 року. Розташовувалось спочатку в межах сучасної Москви та Московської області, а згодом розширило свої володіння на всю північну частину європейської Росії.
З 1328 року московські князі отримують ярлик від хана Золотої Орди на титул Великий князь Володимирський. Москва стає центром збору данини на користь хана з усіх на той час підконтрольних Золотій Орді північно-східних руських князівств.[1][4]
католики имеют единую церковную организацию во главе с папой римским, православные же не имеют единого центра, православие представлено несколькими самост. церквями;
католики распространяют действие на все сферы деят-ти человека, на светскую культуру, тогда как православные вершат таинства в пределах церквиых, на их взгляд не по "воле бога" а по "воле священника"