ответ:1.Великая французская революция
2. Вступление предпосылки к революции
2. Начало, свержения короля казнь,
3.итоги революции
3. Скажу своими словами в самом начале собирались министры, для опровержения. Потом начал бунтовать народ из за нехватки еды, после этого появилась фраза от Марии Антуанетты. Когда свергли короля, королевская семья хотела скрыться, но их поймали и приняли решение казнь их всех. Потом Наполеон стал императором
Итоги довольно хорошие в стране восстановилась экономика, Франция стала республикой, народ перестал бунтовать.
Объяснение:
Т.к от короля не было толка, тем более от его жены
В. В. Голицын не смог провести реформы, поскольку он был фаворитом царевны Софьи, которая проиграла борьбу за власть Петру I. В результате Голицын оказался в ссылке. Бытует мнение, что Голицын виноват в этом сам: в решающий момент он командовал армией, но не выступил в поддержку Софьи. Наверное он не мог ничего сделать. Тогда вера в царя была столь сильна, общество столь патриархально, что выступление против мужчины законного царя Петра в поддержку женщины Софьи армия не поддержала бы (могла бы поддержать, если бы состояла из иностранных наёмников, но эту реформу Голицын не провёл).
* Основные его планы:
1) дать крестьянам личную свободу (но не дать при этом земли, как в Западной Европе);
2) ввести «поголовную» подать с крестьянских хозяйств (фактически она будет введена Петром под название «подушной»);
3) дальше развивать торговлю и ремёсло в стране;
4) замена дворянского ополчения наёмной армией.
("Причины и предпосылки петровских преобразований").
Объяснение:
ЕСЛИ НЕ СЛОЖНО ДАЙ КОРОНКУ ИЛИ СДЕЛАЙ ОТВЕТ ЛУЧШИМ
На початку XVI ст. під владою кримських ханів, перебував не лише степовий і передгірський Крим (південне узбережжя належало туркам), а й величезні степові простори між Дніпром і Кубанню. У самому Криму жили так звані перекопські татари, а причорноморські степи займала залежна від кримського хана орда ногайських татар. Перехід Кримської держави Гіреїв у васальну залежність від Османської Порти об'єднав їх зусилля в натиску на Східну Європу.
У кримських татар господарство розвивалося дуже повільно і вражало європейських мандрівників своєю відсталістю. Навіть у 30-х роках XVI ст. кримські татари ще не знали осілого землеробства. Михайло Литвин (жив у Криму в 1537—1539 pp. як литовський посол) з подивом писав, що «землю, навіть найбільш родючу, вони (татари) не обробляють, задовольняючись тим, що вона сама їм дає, тобто травою для годівлі худоби». Але вже на той час з'явилися ознаки переходу до землеробства як допоміжної галузі господарства. Продовжуючи кочувати, татари почали розорювати й засівати в степу ділянки землі, щоб повернутися до них восени і зібрати врожай. Таке примітивне землеробство, характерне для деяких відсталих кочових народів Середньої Азії, Північного Кавказу тощо, не могло задовольнити потреби населення у хлібі та інших продуктах харчування.
Не дбаючи про розвиток господарства, татарська правляча верхівка дедалі частіше вчиняла набіги на сусідів, грабуючи й захоплюючи в полон людей, яких обертала на рабів або продавала у східні країни. Найбільше терпіли від них українські землі.
У 1500 р. татарська орда пограбувала Київщину, Волинь, Холмську та Белзьку землі, дійшовши до Вісли. 1502, 1508 і 1509 pp. татари «плюндрували Поділля і Галичину, а в 1508, 1512 і 1517 pp. — Волинь, у 1524 р. розорили Львівську і Подільську землі, в 1534 і 1549 pp. знову вдерлися на Волинь. Найчастіше зазнавали татарських нападів Південна Київщина і Переяславщина.
Литовські та польські феодали, під владою яких у той час знаходились українські землі, мало дбали про їх захист. У боротьбі проти татарських нападів населенню доводилось покладатися на себе. З XVI ст. важливу роль у захисті України від татарських набігів стало відігравати козацтво.
Таким чином, татарське вторгнення в Крим та Північне Причорномор'я й утворення Кримського ханства, відсталого в економічному й культурному відношеннях, негативно позначилися на загальному прогресі не лише місцевого населення, а й сусідніх народів, які зазнавали постійних грабіжницьких нападів кримських орд.