ПЕРЕДУМОВИ
Наприкінці XVII ст. в Англії розпочалася промислова революція (промисловий переворот), себто перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, від ручної праці до машинної. Передумови її визрівали давно. Першим кроком стала аграрна революція (аграрний переворот), яка розпочалась у XVI ст. Аграрна революція — це перехід від натурального до товарного виробництва в сільському господарстві, ліквідація дрібних селянських господарств і зосередження землі в руках великих землевласників, значних орендарів, запровадження найманої праці.Другою важливою передумовою промислової революції стали зміни в техніці. Мануфактурне виробництво, яке базувалося на ручній праці та поділі на окремі прості операції, наштовхнуло на думку, що руку людини можна замінити пристроєм, машиною.
НАСЛІДКИ
Критерієм, який допомагає визначити початок промислового перевороту в тій чи іншій країні, прийнято вважати початок формування фабричної системи, що пов'язано з появою значної кількості справжніх фабрик.
Зміни, зумовлені промисловою революцією важко переоцінити. Принципово змінилася не тільки техніка, але й технологія виробництва. З'явилися нові галузі промисловості: нафтова, хімічна, кольорова металургія, автомобільна, верстатобудівна, авіаційна. Почалося широке використання електроенергії, а як енергоносіїв — нафти і газу. Створена технічна база дозволила активізувати науковий пошук і забезпечила швидке впровадження наукових відкриттів.
Зростання важкої промисловості вело до витіснення порівняно дрібних підприємств.Централізація і концентрація виробництвапризвели до виділення в ряді галузей підприємств-лідерів і виявили тенденцію до угод з питань виробництва і збуту між найбільшими фірмами. У ХХ ст. монополії перетворилися на невід'ємну рису індустріального суспільства.
Основу производства во второй половине XVII в. в России по-прежнему составляло сельское хозяйство. Оно являлось главным занятием для населения России. Крестьянство было феодально зависимым. В земледелии продолжали применяться установившиеся еще в предшествующее время обработки почвы. Более всего было распространено трехполье, но в лесных районах Севера важное место занимала подсека, а в степной полосе Юга и Среднего Поволжья — перелог. Этим характерным для феодализма обработки земли соответствовали примитивные орудия производства (соха и борона) и низкие урожаи. Крепостная зависимость основного производителя — крестьянина, не давала возможности для широкой интенсификации труда. Земля находилась в собственности светских и духовных феодалов, дворцового ведомства и государства. Бояре и дворяне к 1678 г. сосредоточили в своих руках шестьдесят семь процентов крестьянских дворов. Это было достигнуто путем от правительства и прямыми захватами дворцовых и черносошных (государственных) земель, а также владений мелких служилых людей. Дворяне создавали крепостные хозяйства в необжитых южных уездах государства. Если учесть, что в незакрепощенном состоянии к этому времени находилась только десятая часть тяглого (т. е. платившего налоги) населения России (посадские люди и черносошные крестьяне), то можно прийти к выводу о преобладании феодально зависимой формы ведения сельского хозяйства.
Источник: https://histerl.ru/periudi_istorii/vtoraia_polovina_17_veka/selskoe_xoziastvo.htm
