Объяснение:
Статья посвящена анализу ситуации, сложившейся вокруг финляндского во в 1830-1831 гг. Основное внимание уделено выявлению социально-политических причин, изучению событий европейской жизни и явлений истории Великого княжества Финляндского, которые повлекли актуализацию финляндской политики самодержавия в начале 1830-х гг. В центре во о том, какими мотивами руководствовался Николай I, в столь сложный для России момент обращая особое внимание на Финляндию. В статье продемонстрировано, что европейские потрясения 1830 г. и развернувшаяся в связи с ними «информационная война» заставили верховную власть выдвинуть на первый план задачи охранения основ существующей имперской системы. Изучена практика контрпропагандистского противодействия идейной интервенции Запада и показаны механизмы целевого воздействия на общественное мнение Европы и Финляндии. В качестве основного источника использована «Статья о Финляндии 1831 г. с поправками Николая I», созданная по инициативе императора и высочайшую цензуру, в которой нашли отражение процессы формирования идеологического противостояния Западу.
Відповідь:
У період спаду першої російської революції 1905–1907 pp. працювали І і II Державні думи. І Державна дума працювала в Петербурзі протягом 27 квітня – 8 липня 1906 р. Ліві партії вибори в Думу бойкотували. Перемогу здобули кадети. У виборах брали участь Українська радикально-демократична партія, Українська народна партія. Серед 102 депутатів від дев'яти українських губерній налічувалось 24 поміщики, 42 селянина, 26 представників міської інтелігенції, 8 робітників, 1 священик. За партійною ознакою 38 депутатів були кадетами і співчуваючими цій партії, 28 – трудовиками. Трудова партія становила не політичну партію, а парламентську фракцію, яка об'єднувала, в основному, безпартійних селянських членів Думи.
Українська думська громада (тобто фракція Державної думи, що складалася з національно свідомих депутатів від губерній України) у складі 45 осіб сформувалася майже негайно. Очолив її адвокат і громадський діяч із Чернігівщини І. Шраг.
Громада вимагала надати Україні в її етнографічних межах політичну автономію, запровадити українську мову в школах, судових і адміністративних органах. Щодо головного питання революції – аграрного – у громаді не існувало єдиної думки. Кадетські депутати відстоювали передачу частини поміщицьких земель селянам за викуп, а селянські підтримували трудовиків – конфіскацію поміщицьких земель і націоналізацію всієї землі. Для висвітлення своєї діяльності в Думі громада заснувала друкований орган – журнал "Украинский вестник", у якому співробітничали М. Грушевський, І. Франко, М. Туган-Барановський. І Дума була розпущена трохи більше, як через 2 місяці від початку її роботи.
На початку 1907 р. царизм дозволив вибори до II Державної думи. Вибори в II Думу не бойкотувалися, а тому її склад значно "полівішав": із 518 депутатів 65 були соціал-демократами (у І Думі – 18), 157 – трудовиками (разом із есерами) порівняно з 94 у І Думі. Серед 102 депутатів від українських губерній налічувалося 40 трудовиків, 34 представники правих партій, по 11 кадетів і соціал-демократів (у тому числі шість членів "Спілки", три меншовики, один більшовик, 1 представник УСДРП). За соціальним станом українські губернії були представлені: 16 – поміщики, 4 – священики, 17 – інтелігенти, 59 – селяни і 6 – робітники. Знову, як і в І Думі, тон задавали селянські депутати. II Дума розпочала роботу 20 лютого 1907 р. і працювала до 3 червня 1907 р.
Пояснення:
Памятник Лисикрата (Хорегический монумент Лисикрата, фонарь Диогена) — монумент в Афинах около Акрополя, воздвигнутый в 334 году до н. э.В древних Афинах представления в театре Диониса проходили на средства обеспеченных людей города, так называемых хорегов (спонсоров). Хорег, предоставивший средства для лучшего представления года, получал приз от городских властей. Афинский богач Лисикрат, патрон многих театральных действий в театре Диониса, воздвиг памятник в честь победы спектакля, постановку которого он финансировал на Дионисиях 334 года до н. э. Он решил построить специальное здание, в котором был установлен приз.Памятник представляет собой установленную на высоком пьедестале (подиуме) ротонду шестиметровой высоты с коринфскими колоннами, соединенными закругленными мраморными плитами, отличающимися по оттенку камня. Капители колонн своеобразны и не имеют аналогов в других сохранившихся сооружениях.