Феодальная раздро́бленность (удельная система) — период ослабления центральной власти в феодальных государствах в силу разной по своей продолжительности и эффекту децентрализации, обусловленной усилением крупных феодалов в условиях сеньориальной организации труда и воинской повинности. Новые, более мелкие территориальные образования ведут практически независимое существование, господствующим в них является натуральное хозяйство. Термин был широко распространён в советской и частично в российской марксистской историографии, и используется в различных значениях.
Основні причини греко-перських війн.
Найвищого розквіту Греція досягла в V ст. до н. е., причому значну роль у цьому відіграла перемога грецьких державу греко-перських війнах, які тривали протягом усієї першої половини V ст. до н. е.; ця перемога створила для піднесення грецького господарства і культури дуже сприятливі умови.
Перська знать намагалась підкорити і експлуатувати інші сусідні народи, придбати нові землі і рабів. Безпосередньо заінтересованою в цьому була та частина персів, яка перетворилася в па-нівну соціальну групу: царські радники, керівники військового ополчення, велика кількість чиновників, через яких здійснювалося управління захопленими землями.
Перську експансію підтримувала також торгова і рабовласницька аристократія Східного Середземномор’я, особливо торгово-рабовласницькі кола Фінікії. Співчувала персам також частина торгово-промислових кіл грецьких міст Малої Азії, яка була заінтересована в багатих східних ринках. Завдяки завоюванню Фінікії, Лідії і цілого ряду грецьких міст Малої Азії Персія перетворилася в могутню морську державу. Цьому сприяв також на-ступальний союз з Карфагенською республікою. Флот Карфагену, в разі наступу персів на Захід, повинен був напасти на Сіцілію, щоб позбавити її можливості допомагати балканським грекам.
Вторгнення персів у Європу почалося в 513 p., коли Дарій 1 рушив проти скіфів з метою підкорити собі Північне Причорномор’я. Однак підкорити скіфів йому не вдалось. Після кількох битв на території нинішньої Молдавії скіфи, безперервно відступаючи, завели його величезну армію (джерела перебільшено визначають її в 700 тисяч чоловік) в безводні степи. Перси нічого не могли зробити з невловимими скіфськими вершниками, які, несподівано нападаючи і відступаючи, знищували на шляху Дарія колодязі і джерела, скрізь винищували рослинність. Змучений безперервними сутичками, не бачачи кінця своїм блуканням по безлюдних степах, Дарій намагався домовитися із скіфськими царями. Але й ця спроба закінчилася невдачею. Втративши значну частину війська і не досягнувши в Скіфії ніяких результатів, перси змушені були повернутися назад.
Проте внаслідок цього походу, незважаючи на невдачу, в Скіфії, персам вдалося підкорити собі обидва береги Геллеспонту, сусідні області Фракії, Візантій і Халкедон, які були ключем до Понту, завдяки чому припинився зв’язок Греції з Північним Причорномор’ям і вся торгівля, що перебувала раніше в руках Афін, Мегар і малоазійських міст, перейшла до рук фінікій-ських купців. Одночасно перси підкорили ряд островів коло малоазійського узбережжя (Хіос, Самос та ін.) і поставили в залежне становище Лесбос, порушивши, таким чином, також торгові зв’язки малоазійських міст з балканською Грецією.
У 500 р. перси почали своє просування в бік суходільної Греції. Вони зробили спробу завоювати найбільший острів Кікладського архіпелагу,— родючий і багатий Наксос. Ініціатором цього походу був перський ставленик, мілетський тиран Аріста-гор. Перському флоту, проте, не вдалося взяти Наксос, що, на думку Геродота, і спонукало Арістагора зрадити перського царя і в 499 р. підняти повстання іонійських міст, населення яких давно терпіло від перського iгa: під час походу Дарія на скіфів іонійські моряки навіть хотіли зруйнувати міст, наведений ним на Дунаї, і тим знищити його армію. Не покладаючись на власні сили, повстанці звернулися по до до держав суходільної Греції. З цього і розпочалася відкрита греко-перська війна.
Вот, афинский мальчик в школу идёт.
Раб, учебные принадлежности несёт.
Шагает мальчик важно и очень гордо
Сам он стройный и ходит ровно.
Скорее всего, он из обеспеченной семьи,
За обучение, за школу платят они.
Некоторые афиняне-рабы его призирают
Ненавидят и даже не уважают.
И вот, при входе видна статуя Аполлона
Очень гордится этой статуей школа.
В класс заходя, мальчик принадлежности достаёт
И аккуратно на столик свой кладёт.
При входе учителя все в классе затихают
И потихоньку урок начинают.
А учитель напротив них сидит
Записывать буквы им велит.
Дети приступают к чтению Гомера
Его уникального произведения «Одиссея».
Закончился урок, дети домой бегут
Четыре раба афинского мальчика ждут.
Дождались, за шкирку схватили и пошли
В надежде тихое место найти.
Вот, забытое местечко нашли
В маленькую комнату один за другим вошли.
Остановились, стали они разбираться
Принялись с этим мальчиком драться.
“За что вы меня бьёте? ”- мальчик спросил.
“Не бейте! Стойте! Что я натворил? ”
“Глупец! Ты каждому здесь насолил.
Чтоб утопить тебя не сил! ”
“За что? Чем это насолил вам я?
Всех вас умоляю, не трогайте меня! ”
“Молчи! Лучше спроси у отца
У богатейшего купца!
Все проблемы он деньгами решает
И рабам жить всегда мешает.
Нам даже в школу ходить запрещает! ”
“Поверьте, этого я не знал”,-
Рабам бедный мальчик отвечал.
В дела отца я не вникаю
А в школе знания получаю.
Не в силах я поступок ваш понять
Хотел бы с вами школу посещать”.
“Мы в жалкую любовь твою не верим!
Ты врёшь! Я в этом больше чем уверен.
Ты таков, как твой отец-
Ты самый настоящий ЛЖЕЦ!
И вот. Ясна картина. Колебаний нет.
Виновному пора держать ответ”...
Пылало горло, и болела грудь
Не выдохнуть не мог он, не вздохнуть.
Казалось, что скончается сейчас.
В себя пришёл бедняга через час.
Через немного мальчик в дом вбежал
От перепугу, бледный, он дрожал.
Спросил отец: “ Сын мой! Что с тобой?
Ты отчего трясёшься, как больной? ”
“Отец, никто меня не понимает!
Из-за тебя совсем не уважают.
Говорят, что мы деньги нечестно получаем.
Что с них все проблемы решаем.
Отец, это правда или нет?
Дай же скорее мне свой ответ! ”
“Вот что насчет этого думаю я-
Не обращай на них внимания, у тебя есть семья.
Что дурней наставлять? Напрасный труд.
От жалости твоей, дружить с тобою не начнут.
Поэтому, мой сын, не трать свой пыл
Не поумнеет тот, кто глупым был! ”
“Отец, тебя погубит жадность
Ты никогда не узнаешь, что такое жалость.
Ты не понимаешь, что эти бедные рабы
Жить в нищете никогда не должны.
Они очень добрые, и все очень честные
А главное, что эти люди все верные.
С детства познали, что такое труд
А ещё, при разговоре, с тобой не соврут”.
“Ладно, ты прав! Теперь ступай прочь!
Дай подумать мне хотя бы одну ночь! ”
Сказав эти слова, ушёл отец во тьму
А что он решит-знать ему одному…