Відповідь:Другу половину XVI ст. англійці назвали Єлизаветинською епохою. Остання королева з династії Тюдорів зуміла лишити помітний слід в історії Англії.
Цікаво знати
Єлизавета I — як зазначалося вище, донька Генріха VIII та Анни Болейн — росла забутою батьком, який зрікся її після страти дружини. Вчителі виявили в неї неабиякі здібності. Єлизавета дістала глибокі знання з математики, класичних мов. Під час правління Марії Тюдор вона опинилась у в'язниці. Після смерті Марії парламент проголосив її королевою Англії. Її руки домагалися наймогутніші володарі Європи — французький принц Франсуа Анжуйський, іспанський король Філіпп II, московський цар Іван IV Грозний. Усім вона відмовила і заявила, що повінчалася з народом Англії, а всіх підданих вважає своїми дітьми.
Нова королева вміло лавірувала між давньою аристократією та новими дворянами, посилювала королівську владу, зберігаючи парламент і місцеве самоврядування. Все, що вона робила, виправдовувалося турботою про народ. Подейкували, що її символом був птах — пелікан, який, за легендою, годує пташенят м'ясом, вирваним із власних грудей. Такою вона вважала свою турботу про підданих. А водночас — видавала нові закони проти жебраків.
Єлизавета I сприяла розвиткові англійської торгівлі й торгового флоту, надавала привілеї торговельним компаніям, а надто Ост-Індській. Свідченням успішного розвитку торгівлі стало відкриття Лондонської біржі (місце, де здійснювалися різноманітні торговельні операції). Засновникові біржі банкіру Грехему вона навіть присвоїла рицарське звання.
Пояснення:
о 1388 года Фёдор Кориатович стал князем Подолья. Изменение политики после Кревской унии 1385 года заставило его вступить в коалицию с киевским князем Владимиром Ольгердовичем, северским князем Корибутом Ольгердовичем, витебским князем Свидригайло Ольгердовичем и господарем Молдавии Романом I. В это время одним из наиболее активных приверженцев унии выступал князь Борис Кориатович. Витовт сумел разбить союзников поодиночке. Осенью 1393 года молдавско-подольские войска потерпели поражение. Фёдор Кориатович покинул Подолье и с семьей выехал в Венгрию, надеясь с Сигизмунда продолжить борьбу. Подолье было оставлено на воеводу Нестиса, которому на прибыли молдавские и венгерские отряды. Подольские крепости были довольно мощные и князь надеялся, что они выдержат осаду войск Витовта до подхода венгерской армии. Витовт получил Брацлав и Соколец. Жители Каменца ночью пропустили литовцев в город. Воевода Несжал показал Смотрич, Скалу и Черлений городок. Каменец великий князь передал польскому рыцарю и магнату Спытку с Мельштина (Spytko z Melsztyna).
Фёдор Кориатович не помирился с Ягайло, как это сделали другие Гедиминовичи. Свои права на Подолье он передал венгерскому королю, получив взамен жупы Берег и Шарош, а в 1396 году — в пожизненное владение Мукачевскую и Маковицкую доминии. Он выбрал своей резиденцией Мукачево. Здесь он заложил Свято-Николаевский монастырь с библиотекой, который довольно долго был главным культурным центром Закарпатья. Фёдор Кориатович укреплял и развивал хозяйство в своей доминии, поддерживал православие и русскую культуру.
Подробнее - на -
Объяснение:
А)отмены крепостного права