Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 р. (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир) — угода між Московським царством і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни 1654-1667 років. До миру з росіянами поляків змусив рокош (заколот) Ю. Любомирського, що охопив значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнар. відносин 60-70-х рр. 18 ст.
За умовами сепаратного договору:
припинялась польсько-московська війна 1654-1667 років;встановлювалося перемир’я на 13,5 років;під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ;в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом;Київ з околицями на два роки передавався Московії, проте в умові був ряд застережень, які давали можливість залишити Київ за Росією назавжди;Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав;царський уряд зобов’язувався виплатити Польщі як компенсацію за втрачені шляхтою землі на Лівобережній Україні 1 млн. польських злотих (близько 200 тисяч рублів);Річ Посполита і Московія зобов’язувались у випадку татарських набігів на Україну разом виступити проти кримського хана та Османської імперії, що викликало з її боку ворожу реакцію, підсилену підтримкою Франції, Англії, Голландії та Австрії.
Вначале средневековья европейцы более всего читали евангелие и жития святых, в которых рассказывалось о подвигах людей, признанных церковью мучениками. в житиях описывалось, как они истязали себя, чтобы подавить соблазны и душой приблизиться к богу. герои житий совершали чудеса и терпели муки ради веры, ради правды и спасения людей, они смело боролись с несправедливостью и злом. с vi—viii веков в культуру западной европы всё больше входят хроники — рукописи, рассказывавшие об народов и о современной хронисту жизни. в хрониках события излагались по , так как они следовали друг за другом. повествование начиналось обычно от сотворения мира и заканчивалось современными событиями. наряду с тем что происходило на самом деле, хроники сообщали легенды и вымыслы. ирландский монах беда достопочтенный в «церковной народа » впервые применил новую систему счёта времени — от рождества христова. безвестные сказители и певцы создавали эпические песни — сказания о великих героях прошлого. их исполняли, аккомпанируя себе на арфе или виоле (маленькой скрипке). с течением времени одни песни соединялись с другими. так возникли великие средневековые эпические поэмы (эпо- сы): «беовулъф», скандинавская «старшая эдда», «песнь о нибелунгах». на протяжении всего раннего средневековья эпосы существовали только в устной форме. позже их стали записывать, поэтому, к счастью, мы можем сейчас прочитать многие из них.
Ассирия многократно подвергалась иноземным завоеваниям. это заставило её жителей совершенствовать военное искусство. со временем ассирийцы и сами превратились в жестоких покорителей народов. в 8 веке до н.э. они захватили почти все страны ближнего востока. даже египет вынужден был временно подчиниться власти ассирийских царей. ассирия стала могущественной империей. импе́рия (от лат. imperium — власть) — монархическое государство во главе с императором или колониальная либо международно значимая держава, опирающаяся в своей внутренней и внешней политике на военные сословия (организованную армию) и действующую в интересах военных сословий. как правило империя объединяет разные народы и территории в единое государство с единым политическим центром, играющая заметную роль в регионе или даже во всем мире.
Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 р. (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир) — угода між Московським царством і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни 1654-1667 років. До миру з росіянами поляків змусив рокош (заколот) Ю. Любомирського, що охопив значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнар. відносин 60-70-х рр. 18 ст.
За умовами сепаратного договору:
припинялась польсько-московська війна 1654-1667 років;встановлювалося перемир’я на 13,5 років;під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ;в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом;Київ з околицями на два роки передавався Московії, проте в умові був ряд застережень, які давали можливість залишити Київ за Росією назавжди;Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав;царський уряд зобов’язувався виплатити Польщі як компенсацію за втрачені шляхтою землі на Лівобережній Україні 1 млн. польських злотих (близько 200 тисяч рублів);Річ Посполита і Московія зобов’язувались у випадку татарських набігів на Україну разом виступити проти кримського хана та Османської імперії, що викликало з її боку ворожу реакцію, підсилену підтримкою Франції, Англії, Голландії та Австрії.