Межиріччя, або по-грецьки Месопотамія, - регіон, "остовом" якого є рівнина між руслами Тигру і Євфрату, двох річок, що впадають в Аравійське море Індійського океану. Предки сучасних людей заселили Месопотамію приблизно тоді ж, коли і долину Нілу, після чого, як і в доісторичному Єгипті, стали освоювати котрі технології, провідні до перетворення первісного стада в організовані спільноти, де стали розвиватися зачатки економічного життя.
Порівняльні зіставлення Єгипту і Межиріччя допустимі, оскільки точки відліку історії цих цивілізацій щодо близькі один одному. При цьому, незважаючи на відносну географічну близькість обох регіонів, упродовж перших двох тисяч років поки не знайдено свідоцтв прямих, інформаційно значущих контактів (якщо не вважати можливих військових зіткнень на периферії стратегічної досяжності починаючи з останньої третини третій тис. До н.е .). Це дозволяє розділити загальне і особливе у генезисі обох цивілізацій, і в тому числі в їх економічному розвитку.
При відомих відмінностях у природно-географічних характеристиках Єгипту і Межиріччя, ці регіони мають і чимало спільних рис. Наносні відкладення двох річок забезпечили підвищену родючість земель. Схожі і технології, що дозволяють отримати максимальну вигоду з цього чинника: необхідність у іригації, проведення якої передбачає мобілізацію мас людей.
Межиріччя також було багате глиною, але на відміну від Єгипту не мало великою кількістю каменю, придатного для будівництва. Основним матеріалом для споруд Стародавньої Месопотамії була цеглина з висушеної на сонці або обпаленої глини. Через недовговічності будівель з цього матеріалу багато будівельних досягнення цієї цивілізації до нас не дійшли.
Ще одна різниця гається в етнічній основі. Починаючи з архаїчного періоду стародавнього Єгипту і аж до Нового царства можна говорити про єгиптян як про одну й ту ж нації, що говорить на одній мові, неминучі діалектичні відмінності якого нівелюються єдністю писемності. Зі свого боку, історія Межиріччя - це історія різних народів, які витісняють або поглинаючих один одного. Багато хто з них створювали стійкі держави, але лише Вавилонії вдалося об'єднати їх на час в "імперію".
К началу кампании 1814 года в войсках союзников, развернувшихся на Рейне, насчитывалось около 460 тысяч человек, в том числе свыше 157 тысяч русских. В декабре 1813 ‑ начале января 1814 годов все три союзные армии форсировали Рейн и начали наступление в глубь Франции.
В целях укрепления коалиции 26 февраля (10 марта) 1814 года между Великобританией, Россией, Австрией и Пруссией был подписан Шомонский трактат, по которому стороны обязались не вступать с Францией в сепаратные переговоры о мире, оказывать взаимно военную и сообща разрешать вопросы о будущем Европы. Этим договором были заложены основы Священного союза.