Дем’ян Многогрішний (1668–1672 рр.) став наказним гетьманом на Лівобережжі після відступу з цих територій Петра Дорошенка. Многогрішний належав до тієї місцевої старшини, яка не бачила іншого виходу, як підпорядкуватись московському цареві, але рішуче стояла на позиції автономії. Він вступив у переговори з представниками Москви, і у січні 1669 р. делегація України висловила бажання приєднати Лівобережжя до Москви. В березні того ж року в Глухові відбулася рада, на якій були затверджені так звані Глухівські Статті.
За ними:
· в п’яти містах (Києві, Ніжині, Чернігові, Острі й Переяславі) мали залишатися московські воєводи;
· податки мали збирати представники гетьмана;
· реєстрове військо становило 30 тисяч чоловік.
Ці ттті хоч і поступалися Березневим статтям Богдана Хмельницького, але до певної міри відновлювали автономію України (Лівобережної).
Іван Самойлович (1672–1687рр.) став наступником Д. Многогрішного, який був заарештований і висланий в Сибір. Його було обрано гетьманом в Княжій Діброві (біля Конотопа). Самойлович володів широким політичним світоглядом, прагнув відстоювати інтереси всієї України. Він вороже ставився до Польщі і не збирався ділити владу з Петром Дорошенком. Незабаром Самойлович, скориставшись війною Польщі і Туреччини, переконав московський уряд, що саме час покінчити з Дорошенком і приєднати Правобережжя. Після вдалих дій Рада в Переяславі 17 березня 1674 року проголосила Самойловича гетьманом обох боків Дніпра. Заручившись підтримкою турків і татар, Дорошенко зумів відвоювати Правобережжя, але свавілля поляків на цих територіях та похід татар і турків на Україну змусили його зректися свого плану і скласти гетьманські клейноди. Згодом гетьман Дорошенко присягнув цареві, але з’явитися перед Самойловичем не побажав. В битві з 30-тисячною московсько-козацькою армією, яка оточила Чигирин, Дорошенко змушений був здатися. В останні роки свого гетьманування І. Самойлович поводився незалежно від Москви, критикував її зовнішню політику, виступив проти підписання нею «вічного миру» з Польщею проти Туреччини і Криму, який би спонукав до оточення всієї України московськими військами.
Отже, за час свого гетьманування І. Самойлович намагався об`єднати козацькі землі, виступав проти прагнення Запоріжжя до політичної самостійності, приєднав частину Правобережної України і прийняв титул гетьмана обох сторін Дніпра.
ответ:М.Кашгари
Труды-он развил науку- астрономию, математику, алгебру.
Ценность трудов-Внёс вклад в развитие современной науки- математики, привёл расчёты, писал о других источниках знаний
Ж.Баласагуни
Труды- Написал "мусульманский Ренессанс".
Ценность трудов- Внёс вклад в развитие культуры и искусства
А.Яссауи
Труды- Он писал труды на кыпчакском языке.
Ценность трудов-Внёс вклад в развитие литературы
2.Глава - каган (только у огузов был джабгу)
Во всех трех, кроме Тюркского, управление было и обязанности были четко распределены (вожди племен, советники, судебные функции, налоги - но в каждом каганате своя система)
Во всех четырех каганатах были междоусобицы за власть, которые ослабили государство и позволили соседям их захватить
Различия:
Территория, ставка, племенной состав(в тюркском
религия: у тюркского и ЗТК - Тенгрианство, тотемизм (поклонение волку, у огузов - шаманизм и язычество, у кимаков появляется исла
3 задание
1.Ремёсла: изучение технологий производства новых предметов, широкое развитие ремесел. 2.Торговля: развитие меновой торговли, многие города стали чеканить свои монеты, привоз и вывоз множества товаров.
3.Строительство: появление и распространение постоялых дворов, появление новых городов и рост старых, развитие архитектуры, перенимание новый стилей в архитектуре.
Подробнее - на -
Объяснение:
40+x=63
x=63-40
x=23
ответ: вдоль ограды посадили 23 саженца