Кожний, хто хоче навчитись танцювати і має достатню наполегливість в навчанні, може стати справжнім танцюристом. Танець складається із декількох фігур, якими без особливих труднощів можуть оволодіти всі бажаючі. Безсумнівно, композиції рухів прикрашають танець, але це тільки доповнення. Краще танцювати най ші фігури, підкоряючись ритму, чим складніші композиції, але в приближеному ритмі. Тільки завдяки ритму ми отримуємо справжнє задоволення від танцю.
Бальні танці – це група парних танців, що має народні витоки і виконуються на вечорах, балах, змаганнях.
З величезної різноманітності як елітних, так і народних танців. В групу бальних потрапили танці, що характеризуються за двома ознаками: всі бальні танці є парними; пару складають чоловік і жінка, танцюючи з дотриманням фізичного контакту.
Метою статті є спроба висвітлити історію виникнення та становлення бальних танців у світі. Відповідно до мети постають наступні завдання: встановити основні етапи становлення бальних танців, висвітлити історію становлення бальних танців на території Східної Європи.
З давніх часів люди прагнули налагоджувати відношення з представниками різних кругів суспільства. З цією метою влаштовувалися бали.
Бал із французької – збори численного суспільства осіб обох статей для танців.
В Росії бали почали влаштовуватися по указу Петра І з 1718 р. Вони називалися асамблеями. На асамблеях вели ділові бесіди, палили трубки, пили вино, грали в шашки і шахи. Головною розвагою були танці. Не відразу далося нашим предкам мистецтво невимушеного світського спілкування. Перший час в перервах між танцями всі сиділи як німі. Після смерті Петра І в Росії закінчилася епоха асамблей і почалася епоха балів. Майстрових вже не за придворний етикет став строгішим. Сповіщати про бали стали не барабанним боєм, а спеціальним за Объяснение:
Наш корабль прибыл в торговую гавань Пирея. Здесь я встретил много торговцев и купцов, которые торговали различными товарами из разных стран. Из Египта привозили льняные ткани и папирус, из других областей Африки – слоновую кость, из причерноморских колоний – зерно, соленую рыбу и рабов.
Жадные до новостей афиняне кинулись и нашему кораблю с вопросом: «Что нового?». Узнавали о ценах на хлеб и другие товары. Раскрыв рот, слушали рассказы о дальних странах, о встречах с пиратами и морскими чудовищ
Попадая в сами Афины, идешь вместе с потоком людей на рынок и главную площадь - Агору. Кроме рынка, в другой части Агоры на холме находился обнесенный колоннами храм бога-кузнеца Гефеста.
Но, больше всего мне в глаза бросился Акрополь – холм с крутыми и обрывистыми склонами. Его вершину украшала бронзовая статуя Афины, которую создал гениальный скульптор Фидий. Еще подплывая к Пирею, все на нашем корабле заметили, как блестят на солнце ее позолоченные шлем и наконечник копья. Лишь одна дорога вела на Акрополь. По пути я увидел они справа на уступе скалы небольшой храм. Это был храм богини победы Ники.
Далее передо мной открылся вид на храм богини Афины – Парфенон. Это самое прекрасное творение греческих строителей! Парфенон, сооруженный из мрамора, окруженный колоннами, вызывал восхищение. Его фронтоны заполняли статуи. На одном фронтоне я увидел спор Афины и Посейдона за власть над Аттикой, на другом – рождение Афины из головы Зевса.
Внутри Парфенона я увидел статую той же богини работы Фидия. Основа статуи была деревянная; одежда, щит и шлем сделаны из сверкающего золота; лицо, шея и руки покрыты тонкими пластинками из слоновой кости цвета человеческого тела.
Посещение Афинской Агоры и Акрополя произвело на меня неизгладимое впечатление.