Відповідь:
Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів. Місто прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Полонинський, Богородичний та монастирі.
Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.
Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 століть. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.
Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі і бояри неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору.
Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Проте водночас західно-руські землі потрапили під культурний вплив Західної Європи, де галицько-волинські князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу.
Пояснення:
Отьметь как лучшее
Деятельность иностранных миссионеров вызывала растущее недовольство в народе. С другой стороны, в правящем лагере появился страх перед новыми, неведомыми веяниями, которые могли прийти из далекой Европы. В 1724 г. новый богдыхан, Юнчжэн, приказал закрыть христианские церкви и выслать большинство миссионеров. В 1757 г. при императоре Цяньлуне был издан указ, запрещавший торговлю с европейцами во всех китайских портах, кроме Гуанчжоу.С этого времени цинское правительство стало проводить политику изоляции Китая от Запада. Европейцам запрещалось посещать Китай. Их корабли допускались только в Гуанчжоу, где они могли вести торговлю под контролем властей с одной лишь купеческой компанией «Гунхан» (в европейской литературе «Кохонг») . При посещении Гуанчжоу иностранцы не смели общаться с населением. Их снабжали продовольствием специально выделенные для этого китайскими властями купцы, которых португальцы называли компрадорами *.
* Позднее компрадорами стали называть тех представителей буржуазии колоний и зависимых стран, которые выступали как контрагенты, представители и посредники иностранного капитала.
Объяснение:
Политика самоизоляции в какой-то степени отсрочила вторжение иностранных колонизаторов в Китай. Но главным ее результатом были консервация феодальных порядков.
