Театр займав особливе місце в житті давніх греків. Він був трибуною для широкого розповсюдження нових думок, висвітлення найбільш болючих проблем своєї сучасності. Великим було його суспільне і виховне значення. Хоча, зазвичай, сюжети грецьких трагедій походили із міфів, вустами міфологічних персонажів драматурги завжди говорили про свою сучасність, про моральні поразки і перемоги героїв своєї дійсності.
Організацію театральних видовищ брала на себе держава, і з середини V ст. до н. є. з міської казни виділялися спеціальні театральні субсидії (теориком) для малозабезпечених громадян. Відвідувати театр мали право усі вільні афіняни, а також приїжджі. Жінок і підлітків не допускали на комедіі. Важливо підкреслити, що з часів тирана Пісістрата, який започаткував свято Великих Діонісій, театр став державним закладом.
Показово, що «…театр сприймався як один з активних факторів виховання (пандейі), який залучав усіх громадяь полісу до співпереживання єдиному героїчному минулому і сучасним етичним проблемам».
Арістотель вважав, що мистецтво відбиває реальне буття, дає людям насолоду, вчить думати і багато вабить у справі виховання. Трагедія, на його думку, має перевагу над усіма іншими жанрами, бо найсильніше впливає на глядачів.
Вищесказане красномовно свідчить про величезне пізнавальне, моральноетичне, громадянськопатріотичне та естетичне значення театру і, зокрема, трагедії в духовному житті греків.
Непременный совет — высший совещательный орган Российской империи, учреждённый 30 марта (11 апреля) 1801 года [1] и упразднённый в 1810 году; предшественник Государственного совета.Состоял из двенадцати представителей титулованной знати при императоре Александре I (Д. П. Трощинского, П. В. Завадовского, А. Р. Воронцова, П. А. и В. А. Зубовых и др.), председателем был граф Н. И. Салтыков.Совет мог опротестовывать действия и указы императора. В начале своей деятельности Непременный совет рассмотрел ряд важных вопросов и подготовил несколько реформ, в том числе указ о вольных хлебопашцах.С учреждением министерств и Комитета министров в 1802 году на рассмотрение Непременного совета поступали маловажные и запутанные дела, а после учреждения Государственного совета Непременный совет был окончательно упразднён.
Освоены новые земли в Сибири и южные районы страны; укрепились русские позиции на Кавказе; в 1595 году заключён Тявзинский мир (после продолжительной войны со Швецией); вновь присоединены земли на берегу Балтики (Ивангород, Ям, Копорье, Корела); предотвращено нападение крымских татар на Москву; строительство укреплений в Москве (Белый город, Земляной город); учреждение патриаршества в России (в 1589 году избран первый русский патриарх - Иов). Обострились международные противоречия. России пришлось укреплять незащищённые после Смуты южные рубежи, повышать военный потенциал. Стало необходимостью избавляться от политической изоляции.
Театр займав особливе місце в житті давніх греків. Він був трибуною для широкого розповсюдження нових думок, висвітлення найбільш болючих проблем своєї сучасності. Великим було його суспільне і виховне значення. Хоча, зазвичай, сюжети грецьких трагедій походили із міфів, вустами міфологічних персонажів драматурги завжди говорили про свою сучасність, про моральні поразки і перемоги героїв своєї дійсності.
Організацію театральних видовищ брала на себе держава, і з середини V ст. до н. є. з міської казни виділялися спеціальні театральні субсидії (теориком) для малозабезпечених громадян. Відвідувати театр мали право усі вільні афіняни, а також приїжджі. Жінок і підлітків не допускали на комедіі. Важливо підкреслити, що з часів тирана Пісістрата, який започаткував свято Великих Діонісій, театр став державним закладом.
Показово, що «…театр сприймався як один з активних факторів виховання (пандейі), який залучав усіх громадяь полісу до співпереживання єдиному героїчному минулому і сучасним етичним проблемам».
Арістотель вважав, що мистецтво відбиває реальне буття, дає людям насолоду, вчить думати і багато вабить у справі виховання. Трагедія, на його думку, має перевагу над усіма іншими жанрами, бо найсильніше впливає на глядачів.
Вищесказане красномовно свідчить про величезне пізнавальне, моральноетичне, громадянськопатріотичне та естетичне значення театру і, зокрема, трагедії в духовному житті греків.