Марк Анто́ний (лат. Marcus Antonius; предположительно 14 января 83 года до н. э. — 1 августа 30 года до н. э., Александрия Египетская) — древнеримский политик и военачальник, участник второго триумвирата 43—33 годов до н. э., трижды консул 44 до н. э., 34 до н. э. и 31 до н. э. (в последний раз официально не вступил в должность).
Антоний происходил из древнего, но лишь недавно возвысившегося плебейского рода. В молодости он проводил время в кругу столичной «золотой молодёжи», чем изрядно подпортил свою репутацию. Завоевал славу талантливого военачальника, сражаясь под началом Габиния в Иудее и Египте, а позднее — под командованием Цезаря в Галльской и гражданской войнах. Марк стал одним из ближайших соратников Цезаря и быстро возвысился под его патронажем. Когда после убийства Цезаря его наследником был объявлен Гай Октавий (Октавиан), Антоний сперва попытался захватить власть в одиночку, а затем объединился с Октавианом и Лепидом, создав второй триумвират под предлогом борьбы с республиканцами — участниками заговора против Цезаря. Триумвиры устроили жестокие перебив богачей и своих личных врагов, причём именно Антонию приписывается инициатива казни известного оратора и философа Цицерона. После победы над республиканцами Брутом и Кассием в битве при Филиппах он стал управлять восточными провинциями.
На Востоке Антоний познакомился с египетской царицей Клеопатрой и влюбился в неё, и впоследствии их отношения стали источником множества романтических легенд. В середине 30-х годов до н. э. Антоний предпринял поход против усиливавшегося Парфянского государства, однако с большими потерями отступил. Когда срок полномочий триумвирата завершился, Антоний собрал свои войска в Греции для отражения нападения Октавиана, но оказался заперт в Амбракийском заливе. 2 сентября 31 года до н. э. Антоний и Клеопатра прорвали блокаду Октавиана в битве при Акции и вернулись в Египет, но потеряли большую часть флота и всякую надежду на победу. Марк покончил жизнь самоубийством в осаждённой Октавианом Александрии, а через несколько дней его примеру последовала и Клеопатра.
Старший сын Антония был убит Октавианом, хотя император помиловал других его детей. Благодаря удачно заключённым бракам двух дочерей, Марк Антоний — дед императора Клавдия, прадед императора Калигулы и прапрадед императора Нерона.
Объяснение:
Натуральне виробництво
Протягом усієї своєї історії людство знало дві форми суспільного виробництва - натуральну і товарну. Перша панувала в первісному суспільстві, при рабовласництві та феодалізмі. Друга, зародившись ще у період розкладу первісного ладу, існує й сьогодні і є визначальною формою виробництва в усіх розвинених країнах.
Тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, де вони вироблені, називають натуральним.
Такі відносини були історично першим типом економічної організації виробництва і у чистому вигляді існували лише у первісній общині, коли люди ще не знали суспільного поділу праці, не обмінювались між собою виробленою продукцією. Натуральне господарство панувало у патріархальній селянській общині, у феодальному помісті. Вироблені продукти праці у вигляді конкретного блага - їжі, одягу, взуття, житла, знарядь праці, що становлять певну споживну вартість, є природною формою багатства.
У натуральному господарстві економіка будувалася, виходячи з внутрішньогосподарських потреб, для забезпечення життєдіяльності замкненої економічної ланки. Безперечно, це не виключає того, що певні продукти праці інколи обмінювалися на інші з якимись окремими суб'єктами чи общинами. Проте цей обмін був випадковим або таким, який не має серйозного впливу на виробничу сферу і споживання. Отже, в умовах натуральної форми організації суб'єктами, які визначають, що виробляти, для кого виробляти і як організувати виробництво, є власники-працівники.
Натуральна форма виробництва має такі основні риси
Замкненість означає, що для цієї системи господарювання панівними економічними відносинами є ті, що діють всередині певної спільності. Остання як суб'єкт господарської діяльності не вступає в економічні відносини іншими суб'єктами, оскільки її завданням є самозабезпечення. Суспільство при цьому складається з маси відокремлених господарств (сімей, общин, помість, господарських регіонів).
Кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконуються усі роботи - від добування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання.
2) В
3) Г
4) А В Г