Наприкінці ХІХ століття у Львівському університеті існувало чотири факультети (богословський, філософський, правничий і медичний), навчалося понад 3000 студентів, з яких близько 600 були українцями. Мовою викладання, іспитів, адміністрації, незважаючи на утраквістичний (двомовний) статус, була польська. Українською мовою читалися лекції лише з української історії, літератури та окремих правничих і богословських дисциплін.
Михайло Грушевський, сучасник та очевидець багатьох подій, що стосувалися українського університету у Львові, один із чільних діячів українського національного руху, коли йшлося про університетську справу, писав про неї як про питання "національної справедливості". На його думку, з 90-тих років ХІХ ст. польський статус львівського університету (йшлося про мову викладання і адміністрації, кадри, сприяння з боку польських політиків у Відні), підсилений університетською автономією і підтримуваний місцевою владою, перестав задовільняти запити і можливості українців. А вони наприкінці ХІХ століття суттєво зросли. Наукове товариство імені Тараса Шевченка готувало кадри, які могли б зайняти місця на університетських кафедрах, велися переговори з українцями-викладачами з Російської імперії. Львів вважався центром культурного і національного життя українців Галичини.
До цього спричинилися, зокрема, доволі скромні успіхи українців, досягнуті в рамках українсько-польського порозуміння кінця ХІХ століття — "Нової ери". Так, у 1894 році було відкрито кафедру "Всесвітньої історії зі спеціальним ухилом на історію Східної Європи" з українською мовою викладання, яку очолив історик, громадянин Російської імперії Михайло Грушевський. У 1900 році почала діяти кафедра мови і літератури під керівництвом Кирила Студинського.
1.г)
2.а) чотирнадцять кілометрів
3.в)Головне пасмо становить майже суцільний масив, що складається з опалових гір, вирівняні безлісі вершини їх наз. Яйлами.
4.г)Дата заснування: 1961 р.
5.в)найбільша солоність у затоці Сиваш — до 25 ‰
6.г) завдовжки 40 км- 62 км2.
7.а,б)В межах Українського Полісся поширені такі грунти: (дерно-підзолисті), дерново-підзолисті оглеєні, дерново-карбонатні, дер- нові оглеєні, дерново-борові, дерново-лучні, болотні, (сірі лісові) і чорноземи опідзолені.
8.г)За характером впливу на довкілля природокористування може бути раціональним і нераціональним
9.в)Депопуля́ція — систематичне зменшення абсолютної чисельності населення будь-якої країни або території як наслідок звуженого відтворення населення, коли наступні покоління чисельно менші за попередніх
10.а,г)Природний приріст — перевищення показників народжуваності над смертністю. Він може бути додатним у разі перевищення народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення
11.-
12.б) маятникові — регулярні щоденні, або щотижневі поїздки на роботу або навчання за межі місця проживання.
13. -
14.-
15.-
16.-
уже лень делать, если хоть это было полезно то жду и звездочку
Троянская война.
XI– IX вв.
Гомеровский период.
VIII– VI вв.
Великая греческая колонизация.
776 г.
Первая Олимпиада. .
VIII –VII вв.
Завоевание Спартой Мессении.
621 г.
Законы Драконта в Афинах.
594 г.
Реформы Солона в Афинах.
560–527 гг. (с перерывами)
Тирания Писистрага в Афинах.
510 г.
Изгнание Гиппия из Афин.
509–500 гг.
Реформы Клисфена в Афинах.
500–449 гг.
Греко-персидские войны.
490 г.
Бигва при Марафоне.
480 г.
Битва при Саламине.
479 г.
Битвы при Платеях и при Микале.
478–477 гг.
Организация Афинского морского союза.
462 г.
Реформы Эфиальта в Афинах.
446-429 гг.
Правление Перикла в Афинах.
431–404 гг.
Пелопоннесская война.
411 г.
Олигархический переворот в Афинах.
406–367 гг.
Тирания Дионисия Старшего в Сиракузах.
404–403 гг.
Тирания тридцати в Афинах.
401–400 гг.
Отступление 10 000 греков.
379 г.
Демократический переворот в Фивах.
338 г.
Битва при Херонее. Победа македонского царя Филиппа над коалицией греческих городов.
336–323 гг.
Правление Александра Македонского.
333 г.
Битва при Иссе.
327–325 гг.
Поход Александра Македонского на Индию.
168 г.
Битва при Пидне. Превращение Македонии в римскую провинцию.
146 г.
Разрушение Коринфа. Завоевание Греции Римом.