Дело в том, что кочевники не остаются на долго в каких либо местах долго. Они ладят друг с другом, и конечно у них есть свой скот, чтобы выжить они всегда с собой таскают скот. А об отношениях в кочевом обществе - они как и в любом другом обществе: есть и те люди которые могут уйти из этого общества которым надоело переходить из одного места в другое, и то что каждые кочевники всегда держутся вместе.
Если ты имел(а) в виду отношения именно особенности кочевого общества. На этом мои полномочия все. Если что-то не так напиши под этим ответом в коментах.
Трипі́льська культу́ра, культу́ра Кукуте́нь (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́нь-Трипі́лля») — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині, у зазначеній «розширеній» назві культури присутня ще й назва румунського села Кукутень.
Трипільська культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та Дніпром на територіях сучасної України, Молдови та Румунії загальною площею понад 350 тис. км². У часи розквіту культури їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.
Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур кам'яно-мідної доби. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні виявлено (станом на 2014 рік) понад дві тисячі пам'яток Трипільської культури. Вони згруповані у 15 областях: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Вірогідно, за густотою розселення об'єднання племен.
Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км²). Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури за різними оцінками становило від 400 тисяч до 2 мільйонів осіб.[1]
Проблема походження трипільців не до кінця з'ясована. Більшість археологів схиляються до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, в процесі поширення на нові східні території вбирали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур.
Значительно увеличилась численность пролетариата. Его состав оставался весьма неоднородным. В большинстве стран еще преобладала масса рабочих ремесленного типа, учеников, подмастерьев, занятых на мелких предприятиях, в мастерских и домашнем капиталистическом производстве. В то же время в результате промышленной революции происходил важнейший социальный сдвиг: формировался фабрично-заводской пролетариат, который благодаря своей однородности, концентрированности и к организации резко отличался от разноликой и распыленной массы рабочих мануфактурной стадии капитализма.
В 30—40-е годы рабочие выделяются в особый самостоятельный общественный класс, противопоставляющий себя буржуазии. Этот процесс проявляется особенно заметно в Англии и Франции. С развитием массового рабочего движения пролетариат овладевает помимо экономической и политической формой борьбы.
В 1848—1849 гг. почти вся Европа была охвачена революционным пожаром. Во Франции и Австрийской империи, в Пруссии и большинстве других германских государств, в остававшейся раздробленной Италии вспыхнули буржуазные революции. Париж, Вена, Берлин, Рим, многие другие европейские столицы стали центрами революционных событий. Никогда ранее Европа не знала такого всеобщего обострения классовой борьбы, такого широкого размаха развернувшихся одновременно народных выступлений и бурного подъема во многих странах национально-освободительного движения.
Революции 1848—1849 гг. в Европе, несмотря на их поражение, имели серьезные социально-экономические и политические последствия. Они еще более ослабили феодальные отношения в ряде стран, обусловили установление конституционного порядка в Сардинском королевстве и Пруссии, проведение либерально-конституционных реформ в Бельгии, Голландии и Швейцарии. В целом революции ускорению развития капитализма.