ответ:1
Объяснение:
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом московського царя. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.
У 1667 за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Московського царства від її військових супротивників. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.
Оскільки з середини XIV й до 1780-х саме городові козаки були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як Військо запорозьке Городове.
Значение Української козацької держави
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання. Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)".— Київ, 1994.
ответ:1
Объяснение:
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом московського царя. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.
У 1667 за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Московського царства від її військових супротивників. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.
Оскільки з середини XIV й до 1780-х саме городові козаки були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як Військо запорозьке Городове.
Значение Української козацької держави
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання. Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)".— Київ, 1994.
12 июня 1991 г. всенародным голосованием Б. Н. Ельцина избрали первым Президентом РСФСР. В декабре 1992 г. на VII Съезде народных депутатов России деятельность правительства была оценена резко отрицательно.
21 сентября 1993 г. Ельцин подписал Указ о поэтапной конституционной реформе, по которому Верховный Совет Российской Федерации и Съезд народных депутатов должны были прекратить свою деятельность. Верховный Совет и Конституционный Суд признали действия Президента незаконными. Ельцин был объявлен низложенным, полномочия Президента взял на себя вице-президент А. В. Руцкой. Ельцин объявил в столице чрезвычайное положение и ввел войска. 4 октября Белый дом был окружен и расстрелян из танков. Р. И. Хасбулатов, А. В. Руцкой, многие сторонники оппозиции и участники защиты Белого дома были арестованы.
12 декабря 1993 г. состоялись выборы в Государственную Думу и референдум по новой конституции. Конституция предоставляла обширные права Президенту, включая право вето.
Придя к власти в результате выборов 1996 г., Ельцин по состоянию здоровья фактически не мог управлять страной. Попытки решить проблемы путем кадровых перемен (shpora.su) только дестабилизировали ситуацию. Финансовый кризис августа 1998 г. быстро перерос в общеэкономический и социальный. Началось резкое падение и без того низкого уровня жизни населения.
Внешняя политика.
Внешняя политика 1990-х гг. характеризовалась настойчивыми попытками России установить дружеские или хотя бы партнерские отношения с Западом. В январе 1993 г. Россия и США подписали новый Договор об ограничении стратегических наступательных вооружений (СНВ-2), предусматривавший сокращение ядерного потенциала сторон на две трети от уровня, предусмотренного СНВ-1. В центре неоднократных встреч Б. Н. Ельцина и Б. Клинтона — вопросы экономической России. Однако, несмотря на обещания, серьезной Россия не получила.
В 1994 г. Россия присоединилась к предложенной НАТО программе «Партнерство во имя мира», а в 1996 г. РФ была принята в Совет Европы. Это налаживанию контактов России со странами Запада, но не устраняло противоречий, которые особенно остро проявились в ходе югославского конфликта. Россия стремилась наладить партнерство со странами, входящими в СНГ. После распада СССР традиционные экономические связи были нарушены и задача их восстановления стала актуальной для всех бывших республик Советского Союза.