Культура Японии сложилась в результате исторического процесса, начавшегося с переселения предков японского народа на японский архипелаг с материка и зарождения культуры периода Дзёмон. Современная японская культура испытала сильное влияние стран Азии (в особенности Китая и Кореи), Европы и Северной Америки, которая стремительно начала оказывать влияние на культуру Японии с начала 1960-х годов[1]. Одной из особенностей японской культуры является её долгое развитие в период полной изоляции страны (политика сакоку) от всего остального мира в период правления сёгуната Токугавы, длившейся до середины XIX века — начала периода Мэйдзи.
На культуру и менталитет японцев большое влияние оказало изолированное территориальное положение страны, географические и климатические особенности, а также особые природные явления (частые землетрясения и тайфуны), что выразилось в своеобразном отношении японцев к природе как к живому созданию. Умение восхищаться сиюминутной красотой природы, как особенность национального характера японца, нашло выражение во многих видах искусств Японии.
Объяснение:
Як Ви знаєте, в Європі річок багато. Від самих крихітних, довжиною в два-три кілометри, до гігантських і повноводних річок, довжина яких досягає декількох сот і навіть тисяч кілометрів! Як тільки на материку почали розвиватися торговельні відносини, ці річки перетворилися в багаті торгові шляхи, по яких Купці різних національностей пливли на своїх човнах в сусідні країни збувати товар. Поступово ці шляхи все більше освоювалися людиною, почали утворюватися певні торгові маршрути, а поселення по берегах таких річок все більше багатіли і височіли, перетворюючись на великі міста, ставали торговими вузлами. Такі торгові маршрути утворювали зв'язок між розвиненим Заходом і багатим Сходом, сприяли розвитку міжнародних відносин і збагаченню світової культури.
Одним з найстаріших і протяжних був так званий «шлях з варяг в греки». Його частина, що проходила по Русі, прокладена не тільки по річках і озерах, а й по суші, була в довжину близько 2800 кілометрів. Він пов'язував між собою варязьке море (раніше так називали Балтійське море), Русь, а пізніше численні російські удільні князівства, Причорноморські степові простори, зайняті кочовими народами, Візантію, східну частину розпалася Римської імперії, і Середземномор'я.
Початком цього шляху прийнято називати озеро Меларен (територія сучасної Швеції). Головною торговою точкою всієї Скандинавії, куди стікалися купці з усього півострова, на думку істориків, було поселення Бирка, в Швеції, судячи з археологічних знахідок, там велася бурхлива ТОРГІВЛЯ, до цих пір на тій місцевості, де знаходилася Бирка, знаходять монети різних королівств.
Наступним пунктом, до якого йшов шлях, був острів Готланд, також великий торговий центр на Балтиці, жителі острова із задоволенням торгували з іноземцями і не перешкоджали торгівлі. Далі купецькі судна пливли вздовж берегів варязького моря і часто зупинялися в прибережних містечках. Допливши до гирла Неви, торговці по річці долали шлях до Ладозького озера. З озера вони потрапляли в Великий Новгород по річці Волхов, перший великий російський місто. Тут частина купців зупинялася на довгий час і, розпродавши весь товар, поверталася назад.
Далі кораблі долали озеро Ільмень і йшли по річці Лувати. Минувши Лувати, тури волокли по суші до Західної Двіни. На берегах цієї річки торгівля тривала, тут часто до скандинавів приєднувалися вже слов'янські судна. Басейни Західної Двіни і Дніпра з'єднувалися знову ж сухопутним шляхом. Продолжу в сообщениях...