Народився в 1612 в Овручі. Походив із старовинного роду Немиричів. Батько — Степан (Стефан) Немирич — був социніанином, київським підкоморієм.
Розпочав навчання у Раківській социніанській академії (Польща; її професор Йоахім Штеґманн присвятив йому розділ з геометрії свого підручника з математики (1630 року), заохочував молодого Ю. Немирича студіювати в цьому напрямку[4]). У 1630 виїхав з групою одновірців під опікою Анджея Рутковича на захід. Пізніше поповнив багаж знань в університетах Лейдена, Амстердама, Оксфорда, Кембриджа та Парижа.
Навчаючись у Сорбонні, захистив і опублікував дисертацію магістра права, присвячену порівнянню політичних та юридичних систем Речі Посполитої і Московської держави. Також його перу належать декілька теологічних трактатів — зокрема, надрукований у Парижі «Опис і виклад духовного арсеналу християн».
Объяснение:
Відповідь:
Хронологія подій у Новому Завіті
до народження Ісуса і після Його народження (від Р.Х.) 2
Єлисавета і Захарій
Марія і ангел
Народження Івана Христителя
Йосип і ангел
(від Р.Х. 0–2)
Народження Ісуса Христа
Представлення у храмі
Мудреці
Злочестивий цар Ірод
від Р.Х. 11
Хлопчик Ісус
від Р.Х. 31
Хрищення Ісуса
Спокушання Ісуса
Весілля в Кані
Ісус і дім Його Небесного Батька
Никодим
Жінка біля криниці
Син царедворця
Розгнівані люди в Назареті
Ісус обирає Своїх апостолів
Проповідь на Горі
Ісус навчає молитві
Ісус наказує вітрам і хвилям
Чоловік, який мав у собі злих духів
Чоловік, який не міг ходити
від Р.Х. 32
Оживлення дочки Яіра
Жінка торкається одягу Ісуса
Ісус прощає жінці
Ісус виконує на землі роботу Свого Батька
від Р.Х. 33
Ісус нагодовує 5000 людей
Ісус іде по воді
Хліб Життя
Ісус зцілює глухонімого
Петро свідчить про Христа
Явлення у славі: Переображення
Хлопець, в якому був злий дух
Добрий самарянин
Ісус розповідає три притчі
Загублена вівця
Загублена монета
Блудний син
Десять прокажених
Фарисей і митник
Ісус зцілює сліпого
Добрий Пастир
Ісус благословляє дітей
Багатий юнак
від Р.Х. 34
Ісус повертає Лазаря до життя
Останній тиждень у житт
в’їздить в Єрусалим
Вдовина лепта
Друге пришестя
Десять дів
Таланти
Перше причастя
Інші вчення, дані на Останній вечері
Ісус страждає у Гефсиманському саду
Суд над Ісусом
Ісуса розіп’ято
Ісус воскрес
від Р.Х. 34–70
Апостоли ведуть Церкву
Петро зцілює чоловіка
Злочестиві люди вбивають Степана
Симон і священство
Савл дізнається про Ісуса
Петро повертає до життя Тавіту
Павло і Сила у в’язниці
Павло слухається Святого Духа
Павло закінчує свою місію
Цифра перед назвою вказує розділ у цій книзі, де ви можете прочитати цю історію.
Дати і послідовність подій приблизні
Пояснення:
можн просто в инете написать
Экономика Индии в период британского правления (1858—1947) носила колониальный характер и являлась, наряду с армией и гражданской администрацией, важным инструментом управления покорёнными территориями. Экономика отдельных территориальных образований (президентств, провинций, «туземных княжеств») имела свою хозяйственную специализацию и не всегда была ориентирована на общеиндийский рынок. Британские власти проводили политику сдерживания национальной консолидации различных народов и поддерживали территориально-хозяйственную раздробленность колонии. Важными вехами в развитии индийской экономики были строительство железных дорог и портов, а также появление фабричного текстильного производства.
Новые промышленные предприятия появлялись вокруг оживлённых портов и вдоль железнодорожных магистралей. В аграрном секторе внедрялись современные оросительные системы с использованием насосов и высокотоварное плантационное хозяйство. Во многих городах появлялись электростанции, банки, страховые компании, отделения почты и телеграфа, университеты, колледжи, издательства и больницы. В то же время в Индии существовал внушительный пласт экономики, который слабо соприкасался с британскими властями и обслуживал повседневные нужды коренного населения (огромные базары и ярмарки, на которые стекались купцы, крестьяне и бродячие артисты, специфические касты и ремесленники, работавшие на храмы и князей, постоялые дворы и уличные харчевни, обслуживавшие многочисленных паломников, которые следовали к «святым местам»).
Кроме европеизированных городов и «просвещённых княжеств» в Индии выделялась обширная зона наиболее тяжёлой нищеты, во многом совпадавшая с территорией распространения земельно-налоговой системы заминдари (Соединённые провинции Агра и Ауд, Центральные провинции, Раджпутана, Бихар, Орисса, Хайдарабадское княжество и другие отсталые феодальные княжества, примыкавшие к этому поясу). Кроме того, в обширной полосе срединной части Индии проживала основная масса малых народов и племён, территория расселения которых также относилась к бедным и беднейшим регионам[1].