Казимир був сином польського короля Владислава I Локетка. Його повний титул: «Милістю Божою Король Краківської землі, Сандомирської землі, Серадзької землі, Польської землі, Куявської землі, Добрянської земл землі, Руської землі, господар і Дідич вічний земель тим володар, король велебний».
Внутрішня політика — зміцнення королівської влади і централізації країни; зокрема у 1337–1346 роках він провів грошову реформу, 1347 року видав Вісліцький і Пйотркувський статути — перші повні записи польського звичаєвого права.
У зовнішній політиці Казимир ІІІ орієнтувався на союз із Угорщиною; користувався підтримкою папського престолу.
1338 року уклав з угорським королем Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира ІІІ не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людовик, син Карла І Роберта та сестри Казимира ІІІ Ельжбети[11].
1343 року Казимир приєднав до Польщі Куявію.
У 1364 році Казимир III заснував Краківський університет, який згодом став Ягеллонським.