У чому особливості козацьких літописів як історико-літературних творів? Хто були їхні автори?
Козацькими літописами називають історико-літературні твори другої половини XVII — середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам. Назва «літописи» досить умовна, бо кожен із цих творів є складною, багатоплановою розповіддю про події Національно-визвольної війни, у якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, переговорів, окремі документи, тлумачення цього періоду історії України. Стиль цих творів далекий від традиційної літописної форми. Написані вони тогочасною мовою у формі щорічних записів, оповідань, сказань, повістей із залученням різних документів: більш ранніх українських літописів (Густинського, Львівського, Острозького, Чернігівського тощо), власних спогадів сучасників, документальних матеріалів (офіційні і приватні листи, грамоти, універсали), творів чужоземних істориків, легенд і переказів.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Літопис Самовидця, Літопис Граб’янки та Літопис Самійла Величка (1720). Кожен із творів є оригінальним, має свої особливості.
В 1777 году на месте зимовников запорожских казаков у истоков реки Кривой Торец распоряжением азовского губернатора была основана государственная слобода Землянки (сейчас пгт, подчинённый Макеевскому горсовету). Однако краеведом Колодяжным Н. А. были найдены документальные свидетельства существования посёлков Ясиновка и Землянки в 1690 году. То есть на 87 лет раньше официальной даты основания. На базе этих данных сессия городского совета изменила дату рождения Макеевки на 1690 год. С этого времени именно этот год указан на гербе города. В 1787 году возникла слобода Макеевская (позже посёлок Макеевка, с 1965 года включён в территорию Горняцкого района города), упоминающаяся с начала XIX века как собственность рода Иловайских. В 1815 году она стала центром вновь созданной Макеевской области.
У чому особливості козацьких літописів як історико-літературних творів? Хто були їхні автори?
Козацькими літописами називають історико-літературні твори другої половини XVII — середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам. Назва «літописи» досить умовна, бо кожен із цих творів є складною, багатоплановою розповіддю про події Національно-визвольної війни, у якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, переговорів, окремі документи, тлумачення цього періоду історії України. Стиль цих творів далекий від традиційної літописної форми. Написані вони тогочасною мовою у формі щорічних записів, оповідань, сказань, повістей із залученням різних документів: більш ранніх українських літописів (Густинського, Львівського, Острозького, Чернігівського тощо), власних спогадів сучасників, документальних матеріалів (офіційні і приватні листи, грамоти, універсали), творів чужоземних істориків, легенд і переказів.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Літопис Самовидця, Літопис Граб’янки та Літопис Самійла Величка (1720). Кожен із творів є оригінальним, має свої особливості.
Объяснение: